Сьогодні, 16 лютого, ми відзначаємо День єднання. Це не просто дата в календарі, це нагадування про те, що коли ми тримаємося разом – ми стаємо непохитною стіною. Це наш спосіб сказати: ми є, ми разом і ми вистоїмо. Ми, українці – це різні міста, різні професії та різні погляди, але одне спільне серце, яке б’ється в унісон. Наша сила в тому, що ми об’єднані спільною метою: жити у вільній, незалежній та мирній країні.
Сьогодні, 16 лютого, ми вшановуємо працю військового журналіста України, працю тих, хто тримає в руках не лише зброю, а й камеру, диктофон та блокнот. Це свято мужності та професіоналізму людей, які ризикують життям у «нульових» зонах, щоб світ знав правду про кожен відвойований метр нашої землі, про кожен подвиг нашого воїна. Саме завдяки їм ми бачимо реальну історію, що пишеться просто зараз – без прикрас, але з вірою в Перемогу.
Війна безжально випробовує людські долі, залишаючи по собі не лише зруйновані міста, а й нестерпну тишу чекання. Серед найболючіших її сторінок – історії Воїнів, які довгий час перебували у статусі безвісти зниклих. Для їхніх родин це були місяці й роки між надією та відчаєм, між вірою в диво і страхом почути гірку правду. І лише після проведення ДНК-експертиз настає визначеність – важка, трагічна, невблаганна, але така необхідна.
У п’ятницю, 13 лютого 2026 року, офіцерами-рятувальниками сектору №4 Лубенського районного управління цивільного захисту та пожежної діяльності ГУ ДСНС України у Полтавській області спільно з інспектором сектору ювенальної превенції відділення поліції №2 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області проведено комплекс заходів з учасниками освітнього процесу. Відпрацьовано алгоритм дій у надзвичайних ситуаціях разом із здобувачами освіти Хорольського ЗЗСО І–ІІІ ступенів №1 та Хорольського навчально-виховного комплексу (загальноосвітнього навчального закладу І–ІІІ ступенів – дошкільного навчального закладу) Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.
У неділю, 15 лютого 2026 року, на загальнодержавному рівні відзначається День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав та 37-ма річниця виведення радянських військ з Демократичної Республіки Афганістан. Хорольщина цього дня продовжує давню традицію вшанування ветеранів-афганців разом із всією Україною.
У місті Звягель відбудеться Міжнародна науково-практична краєзнавча конференція «Українські та європейські громади: історичний досвід та сучасні виклики». Метою заходу є формування відкритої платформи для наукового діалогу, обміну досвідом та напрацювання ефективних механізмів розвитку територіальних громад у взаємодії з європейськими партнерами.
Війна принесла забагато лиха у родини Хорольців і мільйонів українців. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
Війна стала тяжким випробуванням для України, приносячи біль утрат, невизначеність і тривале очікування для тисяч родин. Особливо гострою залишається проблема військовополонених та осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. За кожним таким статусом – людська доля, невідомість і щоденна боротьба близьких за правду, підтримку та справедливість. Повернення полонених і встановлення місцезнаходження зниклих безвісти є не лише гуманітарним обов’язком держави, а й питанням національної гідності, нашої спільної відповідальності перед тими, хто став на захист України.
Державна податкова служба України та Державна служба зайнятості разом створили новий сервіс – систему податкового супроводу для отримувачів грантів на відкриття бізнесу. Нові можливості для тих, хто розпочинає власну справу за підтримки держави, презентували в Офісі податкових консультантів у Бучі на Київщині в. о. Голови ДПС Леся Карнаух та директорка Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк.
Війна не просто забирає життя – вона змінює хід часу й сенс людського буття. Війна – це зламані долі, зранені серця, порожні оселі й мертва тиша там, де мали б звучати голоси. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
