Міщенко Михайло Іванович
Народився 19 листопада 1952 року в селі Петрівка Хорольського району Полтавської області. Після закінчення Харківського політехнічного інституту у 1976 році, з відзнакою, отримав направлення на Бєлгородський завод фрез (м.Бєлгород, Росія), де був призначений на посаду інженера-технолога. У грудні 1976 року повернувся до Хоролу, де був прийнятий на Хорольський механічний завод на посаду інженера-технолога. В наступні роки працював начальником технічного відділу, головним інженером. У 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У лютому 1992 року Міщенко Михайло Іванович був призначений директором заводу. В липні 1997 року загальними зборами акціонерів його обрано головою правління ВАТ «Хорольський механічний завод». З вересня 2011 року і по даний час перебуває на посаді голови правління ПАТ «Хорольський механічний завод». Загалом, понад 24 роки поспіль Михайло Іванович очолює колектив механічного заводу. Загальний стаж роботи – 39 років.
За високий професіоналізм і вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування Міщенку Михайлу Івановичу присвоєно звання «Заслужений машинобудівник України», двічі було вручено Почесну Грамоту Кабінету Міністрів України. Неодноразово його самовіддана праця була відзначена Почесними Грамотами Полтавської ОДА та Полтавської обласної ради. У 2009 році за видатні досягнення в економічній та громадській діяльності на благо України був нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеню.
Має наукову ступінь – Академік Української Технологічної Академії.
Міщенко Михайло Іванович двічі був обраний депутатом Полтавської обласної ради IV та V скликання. У 2015 році був втретє обраний депутатом Полтавської обласної ради VII скликання.
Присвоєно звання Почесного громадянина міста Хорола рішенням шістнадцятої сесії Хорольської міської ради сьомого скликання від 31.08.2016 року №393.
Бондаренко Микола Спиридонович
Народився 09.05.1902 в місті Корсунь-Шевченківському. У 1920р. добровільно пішов служити до лав Червоної Армії. В 1922-1926рр. навчався в Київській артилерійській школі. По її закінченні служив в артилерійських частинах. Пройшов шлях від командира взводу до начальника артилерії стрілецької дивізії. З першого дні війни перебував на фронті. Як начальник артилерії 373-ої стрілецької дивізії брав участь у визволенні Полтавщини, зокрема Хорольщини.
Присвоєно звання Почесного громадянина м. Хорола 18 вересня 1968 року.
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Великої Вітчизняної війни 1 ступеня, орденом Червоної Зірки та багатьма медалями. Полковник у відставці. Помер 04.07.1989 р.
Бондаренко Іван Купріянович
Народився 29.11.1938 року в с. Малютинці Пирятинського району, Полтавської області.
Трудову діяльність розпочав в 1954 році колгоспником в колгоспі ім..Фрунзе. З 1956р. працював вибійником шахти 1-4 тресту «Краснодонвугілля». З 1959 року - водій радгоспу Пирятинського району. З 1961р. навчався в Хорольському технікумі механізації сільського господарства. Після його закінчення до 1991 року працював на комсомольській і партійній роботі в Хорольському районі. В 1974р. закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут.
З 1992 року працював директором, а з 1997 р. - головою правління ВАТ «Хорольська механізована пекарня». З 2006 року голова наглядової ради акціонерного товариства.
Заслужений працівник сільського господарства України.
Присвоєно звання Почесного громадянина м. Хорола 28.11.2008 р. (рішення 39 сесії міської ради 5 скликання № 305 від 28.11.2008 р.)
Обирався депутатом Полтавськоъ обласної ради. Неодноразово обирався членом виконавчого комітету Хорольської міської ради. Помер 5 квітня 2015 року. Похований на центральному цвинтарі міста Хорол.
Гавриленков Микола Протасович
Народився 05.05.1933 року в с. Чурилово Руднянського району, Смоленської області.
В 1971 році закінчив Московський технологічний інститут м”ясної і молочної промисловості.
З 1974 року директор, а після реорганізації в 1993 році «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів» у відкрите акціонерне товариство - голова правління підприємства.
Має державні нагороди та відзнаки: Почесна грамота Верховної Ради Білоруської РСР – 1974р., орден „Знак Пошани” – 1977р., почесне звання „Заслужений працівник промисловості Української РСР” – 1983р., орден Трудового Червоного прапора – 1986р., орден „За заслуги” 3 ступеня – 1997р., орден „За заслуги” 2 ступеня – 2001р. 19 листопада 2004 року присвоєно звання „Герой України”.
Присвоєно звання Почесного громадянина м. Хорола 04.02.2003р. (рішення 6 сесії міської ради 24 скликання від 04.02.2003 р.)
Неодноразово обирається депутатом Хорольської районної ради, член виконавчого комітету Хорольської міської ради. Проживає у м. Хорол.
Добровольський Леонід Георгійович
Народився в 1907 році в м. Чорний острів Вінницької області. Начальник відділу контррозвідки 78 Сілезського стрілецького корпусу. Почесний громадянин с. Шишаки та м. Ворошиловська ( в 1931—1961 гг. Ворошиловськ, 1961—1992 гг. Коммунарськ, зараз Алчевьск).
Присвоєно звання Почесного громадянина 18 вересня 1968 року.
Нагороджений орденом Червоного прапора та іншими нагородами. Гвардії майор запасу.
Після війни в 1950-1971рр. до виходу на заслужений відпочинок працював у Харківському політехнічному інституті (доцент кафедри філософії). Помер Л.Г. Добровольський 12 жовтня 1979р., похований в м. Харкові.
Завало Сергій Трохимович
Народився 23.02.1919, (с. Ганнівка Ново–Призького (тепер Олександрівського) р-ну Кіровогр. обл.). Закінчив Московський університет в 1941 р. Під час Великої Вітчизняної війни був у діючій армії (командир батареї 373 Миргородської орденів Червоного прапора, Суворова, Кутузова стрілецької дивізії. Демобілізувався у військовому званні майора). У 1946 – 57 рр. працював у Черкаському педагогічному інституті. У 1957 – 70 рр. – заступник міністра освіти України. У 1959 – 89 рр. працює в Київському університеті . У 1970 – 80 рр. – завідувач кафедрою алгебри і математичної логіки. У 1971 – 80 рр. – декан механіко-математичного факультету. Є автором 10 праць з теорії груп, ряду статей з методики викладання математики, 11 підручників і посібників.
Присвоєно звання Почесного громадянина м. Хорола 18 вересня 1968 року.
Нагороджений медаллю "За відвагу", орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом "Червоної зірки", орденом "Знак Пошани" (двічі), медаллю "За доблесну працю" та медаллю Макаренка. Кандидат фіз.–мат. наук, професор. Помер у 1989р. Похований у м. Києві.
Коломієць Володимир Хомич
Народився 6 січня 1938 року в м. Лубни Полтавської області в сім'ї робітника. В 1957-1959рр. навчався в Київській спеціальній школі міліції. В 1958 році був прийнятий в члени КПРС. В 1967 році заочно закінчив Київську вищу школу міліції МВС СРСР. З вересня 1959 року по червень1966 року працював в Гадяцькому райвідділі міліції на оперативно-начальницьких посадах. З червня 1966 року по січень 1992 року - начальник Хорольського райвідділу міліції. З 1992 року – голова президії райради УТМР. Обирався депутатом Хорольської районної ради 5 скликань: 15-го в 1975 р., 18-го в 1977р., 17-го в 1980 році, 18-го в 1982 році,19-го в 1985 році. В 2006 році обраний депутатом Хорольської районної ради 2006-2011рр.
Мав урядові нагороди медаль «За доблесный труд в ознаменование 100-летия дня рождения В.И.Ленина» в 1970р.. «50 лет советской милиции» в 1968 р. «За безупречную службу» 3 ступеня в 1967р., 2 ступеня в 1973 р., 1 ступеня в 1977 р.
Присвоєно звання Почесного громадянина міста 12.03.2010 р. (рішення 57 сесії міської ради № 56) .
Помер 19 лютого 2010 року. Похований на центральному цвинтарі м. Хорол.
Кражан Дмитро Андрійович
Народився 6 січня 1929 року в селі Трубайці Хорольського району Полтавської області. З травня 1950 року по листопад 1957 року служив в Радянській Армії. З листопада 1957 по листопад 1958 рр. – секретар партійної організації, заступник голови колгоспу «Червоний трудовик» с.Трубайці. З грудня по серпень 1960 рр. інструктор Хорольського райкому партій. З вересня 1960 по серпень 1964рр. навчався в Київській вищій партійній школі. З серпня 1964 по липень 1989 рр.- на партійно-радянській роботі в Хорольському районі. За цей час двічі обирався депутатом Хорольської міської ради депутатів трудящих і вісім скликань депутатом Хорольської районної ради народних депутатів. З 24 лютого 1987р. по грудень 1993 р. обирався заступником голови Хорольської районної організації ветеранів війни і праці. З 28 грудня 1993 року і на даний час незмінно обирається головою Хорольської районної організації ветеранів війни і праці. ( в районі функціонує 47 первинних організацій ветеранів в яких на обліку майже 9 000 членів). Нагороджений: Орденом «Трудового Червоного прапора», орденом «Знак пошани» та 17 медалями. Почесна грамота Ради організації ветеранів України, 4 Почесні грамоти Полтавської облради, Почесна грамота і Подяка Полтавської ОДА.
Присвоєно звання Почесного громадянина міста рішенням 60 сесії міської ради 5 скликання від 21.05.2010 р. №117.
Проживає в м. Хоролі.
Красовський Володимир Васильович
Народився 15 березня 1959 року у селі Данілова Балка Ульянівського району Кіровоградської області. У 1976 році закінчив Хорольську середню школу №2, у 1981 році – Український інститут інженерів водного господарства, у 1984 році з відзнакою педагогічний факультет Московського інституту інженерів сільськогосподарського виробництва.
Працював майстром Хорольської ПМК -170, викладачем Хорольського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства, другим та першим секретарем Хорольського райкому комсомолу, інструктором Хорольського райкому партії. З 1991 по 2011рр. – інженер-будівельник державного підприємства «Вишняківський спиртовий завод». З 2011 року працює директором Хорольського ботанічного саду загальнодержавного значення, ініціатором та організатором створення якого він же і являється. У 1986 році в складі військової частини приймав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У 2007 році присуджено науковий ступінь кандидата біологічних наук. У 2014 році присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника. Має понад 40 наукових публікацій, у тому числі 6 патентів України на винахід та корисну модель. Являється співавтором наукової монографії.
Двічі обирався депутатом Хорольської районної ради та двічі депутатом Хорольської міської ради. Нагороджений двома грамотами Полтавської обласної ради. Присвоєно звання Почесного громадянина міста Хорола 22 серпня 2014 року (рішення 58 сесії Хорольської міської ради 6 скликання №303 від 22.08.2014р.) Проживає в м. Хоролі.
Латишев Георгій Олександрович
Народився в м. Маріуполі в 1901 році. Закінчив піхотну школу червоних командирів в м.Полтаві. Приймав участь у обороні Москви.
Приймав участь у визволенні України. Учасник Корсунь-Шевченківської і Яссо-Кишинівської битв, форсування Дністра. Командир 78 Сілезського стрілецького корпусу.
В 1953 році за станом здоровя звільнився з армії і приїхав на проживання в м. Маріуполь. Генерал-майор у відставці. В післявоєнний час удостоєний звання почесного громадянина в семи містах (Маріуполі, Хоролі, та інших).
Присвоєно звання Почесного громадянина м. Хорола 18 вересня 1968 року.
Нагороджений двома орденами Леніна, 4 Червоного Прапора, орденом Суворова 2 ступеня, багатьма медалями. Також іноземними нагородами: польським Серебряним Хрестом ордена Віртуті мілітарі і румунським орденом Теодора Владимиреску. Помер в 1977 році. Похований в м. Маріуполі.
Наріжний Микола Григорович
Народився 23 березня 1919 року в с. Новоаврамівка Хорольського району. У вересні 1939 року був призваний на службу в Червону Армію. Служив на Далекому Сході, а з початком Великої Вітчизняної війни воював у складі 3-го гвардійського механізованого корпусу. Він був розвідником. Брав участь в боях під Сталінградом та Курськом. Разом з бойовими товаришами визволяв Хорольщину. Приймав участь у боях проти японських мілітарістів на Далекому Сході.
Присвоєно звання Почесного громадянина м. Хорола 04.02.2003 р. (рішення 6 сесії міської ради 24 скликання від 04.02.2003 р.)
Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, трьома медалями "За відвагу", медаллю «За перемогу над Японією» та рядом інших нагород.
В 1946 році демобілізувався з армії, повернувся додому в рідне село. Працював у колгоспі „ Червона зірка". Помер 31 липня 2008 року. Похований в с. Новоаврамівка Хорольського району.
Симулик Василь Васильович (отець Василь)
священнослужитель, літератор, публіцист, поет.
Народився 29 липня 1948 року в селі Іза Хустського району Закарпатської області. Після закінчення середньої школи в 1965 році вступив до Київського інституту іноземних мов на факультет англійської мови та літератури, який закінчив з відзнакою у 1971 році. Працював викладачем англійської мови в школі. Очолював вокально-інструментальний ансамбль місцевого будинку культури, для якого сам писав пісні. Неодноразово брав участь у музичних конкурсах і фестивалях. Служив у Радянській армії. У 1979 році вступив до Московської духовної семінарії та академії у місті Загорськ (Сергіїів Посад), яку з відзнакою закінчив у 1981 році. Під час навчання в духовній семінарії висвячений у сан диякона архієпископом Володимиром (Сабоданом) у Успенському семінарському храмі. 08.02.1981 архієпископом Калінінградським і Кашинським Олексієм у Троїцькому кафедральному соборі м. Калінін (тепер Твер, РФ) рукопокладений у сан священика і призначений штатним священиком Троїцького кафедрального собору м. Калінін. У 1982 призначений настоятелем Михайло-Архангельської церкви м. Торжок Калінінської єпархії. 04.01.1984 єпископом Полтавським і Кременчуцьким Дамаскіним (Бодрим) призначений настоятелем Успенської церкви м. Хорол, де служив до 1992. 31.08.1992 архієпископом Полтавським і Кременчуцьким Феодосієм (Дикуном) почислений поза штат у зв’язку з хворобою. 04.02.1997 згідно поданого прохання указом св. патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета прийнятий до кліру УПЦ КП і призначений настоятелем церкви свв. апп. Петра і Павла м. Хорол. Під керівництвом С. та його працею збудовано новий храм. Активний учасник відродження церковного життя на Хорольщині, авт. численних публікацій у районній пресі, віршів. Член єпархіальної ради УПЦ КП. Благочинний Хорольського та Шишацького р-нів. Митрофорний протоієрей. Депутат Хорольської міської ради. Нагороджений хрестом із прикрасами (2003), митрою (23.04.2005), орденом св. рівноап. кн. Володимира 3 ст.
Організував та очолив будівництво храму святих апостолів Петра і Павла, який введено в дію в 2008 році. Займається науковою діяльністю, живописом та пише пісні. Митрофорний протоієрей та настоятель храму святих апостолів Петра і Павла в м. Хоролі.
Інтерв'ю з Симуликом Василем Васильовичем можна переглянути за цим посиланням тут.
Пісні у виконанні гурту "Гравітація", автором музики та тексту яких є Василь Васильович, можна слухати тут.
Присвоєно звання Почесного громадянина міста 22 серпня 2014р. (рішення 58 сесії Хорольської міської ради 6 скликання від 22.08.2014р.
Соловей Іван Омелянович
Народився в 1909 році в с. с. Вишняки Хорольського району. В 1931 році Ровенецьким райвійськкоматом Луганської обл. був призваний в Червону Армію. З 1943 року приймав участь у бойових діях Великої Вітчизняої війни на 2 Українському фронті. Визволяв Хорольщину. Замісник по політичній частині командира 568 армійського гарматного артилерійського полку 52 армії .
Присвоєно звання Почесного громадянина 18 вересня 1968 року.
Підполковник у відставці.Після війни працював у Вінницькому обласному військовому комісаріаті.
Третяк Іван Мусійович
Народився 20 лютого 1923 г. в с. Мала Попівка Хорольського.В 1939 р. закінчив Астраханське стрілецько-кулеметне училище. З початку війни приймав участь у бойових діях. В 21 рік –командир полку. 24 березня 1945 р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після війни займав ряд важливих посад в Радянській армії. Пройшов шлях від командира полку до головнокомандуючого військ ПВО і заступника міністра оборони СРСР. В 1982 р. йому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. Почесний громадянин м.Опочки Псковської обл., м. Хабаровська.
Присвоєно звання Почесного громадянина м. Хорола 04.02.2003 р. (рішення 6 сесії міської ради 24 скликання від 04.02.2003 р.).
У 1986 р. його бронзовий бюст встановлений в м. Хорол. Нагороджений орденами: Леніна (4), Червоного прапора (3), Кутузова 3 ступеня (1),Олександра Невського (1), Вітчизняної війни 1 ст. (1), Червоної Зірки (2), та багатьма іншими нагородами. В 1991 р. пішов у відставку. Помер 03 травня 2007р. Похований у м. Москві.
