Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новеселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.
Теплий вечір 27 червня 2025 року залишив незабутні яскраві спогади, що залишаться назавжди. Ще один випускний вечір ознаменувався світлом юних сердець, що вирушають у незвідану дорогу дорослого самостійного життя. У Покровськобагачанському старостаті, в багатолюдному глядацькому залі сільського будинку культури, 12 випускників-ліцеїстів отримали свідоцтва про повну загальну середню освіту державного зразка. Кожне з них – не просто документ, а підтвердження старанності в навчанні, сили, витримки й прагнення до знань в умовах непростого сьогодення, постійних стресів, загроз і небезпек.
Коли студенти отримують дипломи кваліфікованих фахівців обраної до душі хліборобської справи і ступають на шлях нового етапу життя – дорослішають їхні мрії. У ці червневі дні, коли золото колосків перегукується з молодечим запалом сердець, у ВСП «Хорольський агропромисловий фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету» відбувся випускний вечір – урочиста подія, сповнена світла, трепету й великої надії.
Вечір 27 червня 2025 року став особливим для тих, хто попрощався зі шкільним життям і ринув до обріїв дорослого життя. У цей святковий і водночас сумний вечір сплелись воєдино гіркота прощання зі світлом великої надії. У душевній і зворушливій атмосфері пройшов випускний вечір у Андріївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, де попрощалися з дитинством п’ятеро здобувачів освіти – двоє молодих мрійників і троє мрійниць, які ось-ось вирушають у дорогу самостійного життя.
Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони вкриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає небезпеки травмувань. Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та потрапити на дорогу, автомобіль може виїхати на тротуар.
Жорстока, кровопролитна війна підло обірвала молоде життя. Вона забирає кращих синів України, Героїв - захисників, людей, які захищають нас із вами від російського загарбника. Гине цвіт нації, йдуть ті, хто розуміє, що таке Батьківщина, що таке рідна земля.
За даними Міжнародної організації з міграції ООН, після повномасштабного вторгнення близько 7 млн українців роз’їхалися по світу як біженці, а понад 4 млн залишаються переміщеними особами в Україні. Чимало з них у цей час досягли пенсійного віку.
Герої! Вони гинуть за Україну. Молоді та досвідчені. Амбіційні та запальні! Скромні та мрійливі. Сини, чоловіки, татусі, брати, друзі… Титани, які своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас!
Хорольську громаду знову сколихнула сумна звістка. У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, до станнього борючись за рідну землю, героїчно загинув наш земляк із села Ковтуни Штомпелівкого старостату, Артем Анатолійович Кравченко.
Білими лебедями відлітають у простір незвіданих світів наші Захисники, земне життя яких безжально забирає російський агресор. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, зламана доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших і найближчих людей. Це втрати, які неможливо осягнути не лише рідним. Це біль всієї України, яка втрачає кращих синів і доньок України, цвіт нації.
