Березень не припиняє свій кривавий ритм війни, і ще одному Герою Хорольщини віддали данину пам’яті. Хорольське земляцтво зібралося на площі скорботи біля пам’ятника Великому Кобзарю, аби з воїнськими почестями та за православними традиціями провести в останню земну дорогу новопреставленого солдата Сергія Григоровича Рідкоборода. 

Солдат, радіотелефоніст 3 піхотного взводу 3 піхотної роти 143 окремої механізованої бригади Збройних Сил України повернувся на малу Батьківщину після двох років болісної невідомості – за результатами проведеної ДНК-експертизи та репатріації тіла.

Зі щемними, сповненими болю й співчуття словами до рідних та всієї громади звернулися заступник міського голови Валентин Місніченко та староста Вишняківського старостату Яна Карманська. У кожній промові звучали вдячність за подвиг, глибока скорбота й світла пам’ять про Воїна, який віддав життя за Україну. Заупокійне богослужіння в Свято-Троїцькій церкві та чин похорону на кладовищі в селі Вишняки звершив представник духовенства УПЦ, митрофорний протоієрей – отець Сергій. Під тихий передзвін і слова священної молитви душа Героя линула у вічність, а людські серця стискалися від невимовного болю прощання. Ведучі жалобного заходу – представники відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Хорольської міської ради Оксана Левіна та Ірина Редька проникливо розповіли про нелегкий шлях бойової звитяги Захисника та згадали сторінки його мирного, трудового життя. У цих словах оживав образ людини праці й честі, люблячого вірного сина своєї землі, який став Воїном у найтяжчий для країни час.

Сергій Григорович народився 24 січня 1967 року в селі Вишняки (нині Вишняківського старостинського округу). Тут минули його дитячі й юнацькі роки, тут формувався його характер – працьовитий, відповідальний, щирий. У 1981 році він закінчив Вишняківську восьмирічну школу, згодом – технікум м’ясо-молочної промисловості у місті Полтаві. У 1985 році проходив навчальну практику на Кременчуцькому м’ясокомбінаті.

У 1986 році проходив строкову військову службу в Москві. Після повернення до мирного життя сумлінно працював на різних підприємствах рідного краю. У 1988 році розпочав трудовий шлях на посаді оператора автоматизованої лінії 5 розряду на ТОВ «Хорольський завод дитячих продуктів харчування». У 1995 році трудився електромонтером по ремонту електрообладнання підприємства «Райагропроменерго» у селищі Чутове Полтавської області. Деякий час працював слюсарем-електриком Хорольського управління осушних систем, після чого знову повернувся на завод дитячих продуктів харчування.

У 2000 році був водієм Хорольського району державної ветеринарної медицини. У 2002 році працював оператором маслопреса у ФОП Шкарупи С.І., а у 2004 році – електромонтером у Хорольському міжгосподарському виробничо-експлуатаційному підприємстві по енергетиці «Райагропроменерго». У 2005 році зарекомендував себе професійним електриком у ТОВ «Хорольський птахокомплекс». З 2008 року надбав трудовий стаж на посаді електромонтера з обслуговування підстанцій у ВАТ «Полтаваобленерго» (був закріплений за підстанцією в с. Покровська Багачка потужністю 35 кВ). У 2020 році працював техніком-електриком у СВК «Багачанський». Це був останній запис у його трудовій книжці, в якій збереглася історія самовідданої та нелегкої праці.

Усе життя славного Воїна – це приклад чесної праці, відповідальності та відданості своїй справі. Та коли на рідну землю прийшла війна, Сергій Григорович не залишився осторонь.

27 липня 2023 року він був призваний 1 відділом Лубенського РТЦК та СП. Уже 28 липня проходив базову військову підготовку в селі Смотрики Пирятинського району Полтавської області. Згодом був прикомандирований до 463 стрілецького батальйону та боронив Україну на Харківському, а згодом – на Донецькому напрямку.

У грудні 2023 року Сергій Рідкобород обороняв підступи до міста Костянтинівка. Через три місяці він загинув у селі Богданівка Бахмутського району Донецької області, мужньо виконуючи військовий обов’язок. Довгий час вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Лише 18 лютого 2026 року тіло Героя було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи відповідно до Постанови слідчого управління ГУ Національної поліції в Черкаській області.

Два роки невідомості, надії й молитви… І страшна правда, яка болем відгукнулася у серцях рідних і всієї Хорольської громади. Світла, порядна людина, турботливий батько й дідусь, надійний брат, вірний друг – таким назавжди залишиться Сергій Григорович у пам’яті тих, хто його знав. Він віддав найдорожче – своє життя за свободу і незалежність України, за мирне майбутнє прийдешніх поколінь.

Хорольська громада з глибоким сумом і щемом у серці висловлює щирі співчуття родині полеглого Захисника. Розділяємо невимовний біль утрати з найдорожчими для нього людьми: сестрою – Світланою Григорівною Шуть, братом – Юрієм Григоровичем Рідкобородом, цивільною дружиною – Світланою Михайлівною Колод, донькою – Аліною Сергіївною Федорченко, внучкою – Вікторією Романівною Федорченко, племінниками – Віктором і Богданом Шуть, Анною Кравченко, односельцями, колегами та військовими побратимами.

Схиляємо голови у глибокій скорботі та уклінною вдячністю за ратний подвиг. Складаємо нашу спільну священну обітницю – пам’ятати. 

Вічна пам’ять і слава Герою! Назавжди в строю. Навіки з честю.

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ