Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих.
Ще одне таке сповіщення про смерть прийшло до Хорольської громади. Ми з болем у серці повідомляємо про загибель нашого земляка з Вишняківського старостату – Керницького Валентина Вікторовича (02.02.1977 р.н.).
Валентин був призваний на військову службу за загальною мобілізацією 7 жовтня 2024 року першим відділом Лубенського РТЦК та СП. Склавши військову присягу на вірність українському народові, він мужньо виконав свій обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність. 29 листопада 2024 року з Валентином сталася непоправна трагедія під час захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії армії рф. Солдат, стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 1-ої окремої важкої механізованої Сіверської бригади ЗСУ в складі Оперативного командування «Північ», загинув поблизу села Єлизаветівка Покровського району Донецької області.
Довгі місяці рідні жили надією, молилися й вірили в краще. Сестра Любов Холод, племінниця Анна Довга з донечкою Маргаритою чекали Валентина живим, адже він перебував у статусі безвісти зниклого. Вони брали активну участь у мирних акціях на підтримку пошуку безвісти зниклих і полонених, сподіваючись на диво. Та, на жаль, дива не сталося: результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше…
Через рік після загибелі Герой Валентин Вікторович нарешті повертається на рідну Хорольщину, щоб знайти вічний спочинок на землі, яку любив і за яку віддав життя. Його шлях – це шлях звитяги, честі, мужності й самопожертви справжнього Воїна. Його ім’я – навічно у строю Нескорених Героїв визвольної війни. Його подвиг – назавжди у пам’яті громади та всієї України, за які він віддав найдорожче.
Закликаємо жителів Хорольської громади віддати шану Герою, гідно провести Валентина Керницького в останню земну дорогу – зі всіма військовими почестями та за православними традиціями. Схиляємо голови у скорботі, єднаючись у молитві за упокій душі Захисника і за силу для його рідних. Щирі співчуття: сестрам – Холод Любові Вікторівні, Денисенко Олені Григорівні, Петленко Наталії Василівні, Вовк Тетяні Вікторівні, дядьку – Рябому Миколі Івановичу, племінникам: Керницькому Ростиславу Вячеславовичу (захищає Україну понад 3 роки), Петленку Дмитру Володимировичу (захищає Україну майже 4 роки), Довгій Анні Віталіївні, Батюк Тетяні Олексіївні, Гук Альоні Сергіївні, Холод Мар’яні Володимирівні, Петленко Олесі Володимирівні, Денисенку Артему Володимировичу, Денисенку Кирилу Володимировичу, невісткам, зятям, внукам, кумам, друзям, колегам, однокласникам та бойовим побратимам.
День поховання Героя Керницького Валентина Вікторовича, 15 січня 2026 року, оголошується днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. На знак скорботи за загиблим Захисником прохання приспустити Державний Прапор України на адміністративних будівлях, підприємствах та організаціях громади. У цей день забороняється проведення розважальних заходів, а також звучання музики та рекламних аудіороликів у громадських місцях.
Увага! Траурна церемонія прощання з полеглим Героєм Керницьким Валентином Вікторовичем відбудеться у четвер, 15 січня 2026 року об 11-00 год. на площі біля пам’ятника Т.Г.Шевченку., а поховання – на цвинтарі в с.Вишняки.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою Валентину Вікторовичу Керницькому.
Герої не вмирають! Навіки в строю! Честь!
