Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
У середу, 12 листопада 2025 року, Хорольське земляцтво зібралося на площі скорботи, щоб провести в останню земну дорогу Воїна світла. Заупокійне богослужіння на площі та чин похорону в рідному селі Мала Попівка провів представник духовенства Православної Церкви України – митрофорний протоієрей Іван Сушінець. Зі словами глибокої скорботи, поваги та вдячності за подвиг Захисника Олександра Кривчуна звернулися: секретар міської ради – Юлія Бойко, староста Новоаврамівського старостату Олексій Романов та представник військової частини – сержант Петро Самась. Вони схилили голови у спільній молитві за упокій душі полеглого Героя, який віддав своє життя за мир і свободу рідної землі.
Ведучі жалобного заходу – представники відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Оксана Левіна та Ірина Редька, розповіли присутнім про цивільне життя та шлях бойової слави Героя. Олександр народився 31 липня 1992 року і виріс у селі Мала Попівка. Після закінчення восьмрічки у рідному селі, закінчив 9-й клас у Новоаврамівській гімназії. У 2007 році вступив у Міжрегіональний Центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. У 2010 році захистив диплом кваліфікованого робітника, здобувши професію слюсаря з ремонту автомобілів та водія автотранспортних засобів (категорії «С»).
Строкову військову службу не проходив через стан здоров’я. Не цурався важкої роботи і працював різноробочим у різних сферах як в Україні, так і за кордоном, зокрема, у Чеській Республіці. Згодом повернувся в Україну і працював у ТОВ «Астарта-Прихоролля» та в охоронній службі в м.Полтава, охороняючи тракторні бригади, склади та зерносушильні комплекси в різних сільських населених пунктах Хорольської громади. З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну охороняв об’єкти критичної інфраструктури. Був сумлінним і працьовитим, завжди готовим прийти на допомогу.
3 серпня 2025 року виявив добровільне бажання захищати Україну та був призваний по загальній мобілізації першим відділом Лубенського РТЦК та СП. Проходив тактичну медичну та базову військову підготовку в 242-му загальновійськовому навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого в смт Десна на Чернігівщині. З початку і до кінця бойового шляху служив у підпорядкуванні командування елітного з’єднання у складі ЗСУ – 101-ої окремої бригади охорони Генштабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова. Разом з бойовими побратимами гідно чинив опір противнику на Бахмутському напрямку, де 2 листопада 2025 року віддав своє життя за свободу, суверенітет та територіальну цілісність України. Солдат, номер обслуги 2 відділення кулеметного взводу 3 бойової одиниці вважався безвісти зниклим з 2 листопада 2025 року. Однак, завдяки проведеним етапам евакуації та злагодженим діям побратимів тіло було знайдено та доставлено до моргу в м.Краматорськ, щоб рідні могли провести його в останню дорогу з честю, як належить Воїнові, який віддав власне життя за народ і Україну.
Схиляємо голови у скорботі. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким полеглого Героя: мамі – Кривчун Галині Михайлівні, татові – Кривчуну Віталію Михайловичу, сестрі – Ватулі Наталії Віталіївні, племінниці – Мороз Аллі Максимівні, зятю – Морозу Станіславу Вікторовичу, цивільній дружині – Волошин Інні Олександрівні, дядьку – Забільському Анатолію Михайловичу, двоюрідному брату – Забільському Ігорю Анатолійовичу, дідусеві – Забільському Михайлу Івановичу, односельцям, друзям та бойовим побратимам.
Під звуки Державного Гімну у виконанні народного аматорського духового оркестру імені Олександра Ганзенка Новоаврамівського СБК (керівник – Євген Діхтяр) та гучні постріли військового салюту почесної варти, Воїна поховали з усіма почестями і за правослвними традиціями на малій Батьківщині в Малій Попівці.
Хай подвиг Героя Олександра живе віками, у серцебиттях майбутніх поколінь.
Вічна пам'ять і слава Герою!
Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ
