Затяжна і виснажлива російсько-українська війна не просто безпощадно вбиває. Вона знищує фізично, катує, тисне і морально ламає навіть найміцніших. Навіть до тих, хто сховався за стіною байдужості вона все ближче підкрадається, бо насправді ближче, ніж здається. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибокі шрами на землі, у душах і серцях людей.
Затяжна і виснажлива російсько-українська війна не просто безпощадно вбиває. Вона знищує фізично, катує, тисне і морально ламає навіть найміцніших. Навіть до тих, хто сховався за стіною байдужості вона все ближче підкрадається, бо насправді ближче, ніж здається. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибокі шрами на землі, у душах і серцях людей.
Жорстока, кровопролитна війна підло обірвала молоде життя. Вона забирає кращих синів України, Героїв - захисників, людей, які захищають нас із вами від російського загарбника. Гине цвіт нації, йдуть ті, хто розуміє, що таке Батьківщина, що таке рідна земля.
З невимовним болем, який переростає у розпач, Хорольщина проводжає у засвіти полеглих Героїв. Все частіше й частіше, мов чорний зловіщий крук, прилітають із фронту сповіщення про смерть Захисників. Не встигла площа Кобзаря висохнути від сліз після прощання з Олександром Бондарем, як знову шокувала трагічна звістка про загибель на полі бою його побратима і колеги по роботі з механічного заводу – Станіслава Андрійовича Устименка.
Ще одне молоде життя забрала невблаганна кровопролитна російсько-українська війна. Ворог не думає зупинятися, не шкодуючи ні військових, ні цивільне мирне населення. І кількість жертв на лінії розмежування і на всій території України, куди дістали ракети оскаженілих рашистів, уже неможливо осягнути. Замість медозборів, кожен ранок серпня гірчить полином і ми все більше отримуємо трагічні звістки і новини, не встигаючи оговтуватись від масштабних наслідків сучасної війни.
20 травня 2023 року став жалобним днем для Хорольської громади. Останньою земною дорогою провели військовослужбовця Збройних Сил України Віктора Васильовича Виплавня. До прощальної церемонії у середмісті Хорола разом із громадою долучилися рідні, друзі, побратими, колеги по роботі в колишньому мирному цивільному житті та представники міцевої влади.
26 липня Хорольська громада попрощалася з одним із 14 загиблих земляків, які поклали свої голови в боях з російською навалою. Відважного воїна, інспектора прикордонної служби 3 категорії, головного сержанта Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова, 1-ої прикордонної застави, 4-ої прикордонної комендатури швидкого реагування, 24-го загону прикордонної служби України – Олександра Васильовича Лозу провели останньою земною дорогою за всіма християнськими канонами та з військовими почестями.
Зі сходу починає променіти сонце, все прокидається, оживає й наповнюється життям. Та все частіше зі сходу доносяться страшні звістки про обірвані життя. З пекучим болем і гірким смутком сприйняли хорольці страшну новину про загибель трьох земляків-військовослужбовців на східних рубежах України.
Крилом чорного ворона, що прилетів із Харкова, накрила всю нашу Хорольську громаду страшна звістка про загибель земляка – Берези Сергія Станіславовича. 1 березня 2022 року в зоні запеклих бойових дій у студентській столиці України загинув 30-річний житель села Покровська Багачка. Україна втратила у війні з окупаційною армією Російської Федерації ще одного з найкращих своїх синів.
Міський голова Волошин Сергій Михайлович привітав Радченка Костянтина Юхимовича, якому 28 лютого 2016 року виповнилося 90 років! Життєвий шлях ювіляра насичений численними подіями і випробуваннями, які влаштувала йому з юних літ Велика Вітчизняна війна. З сімнадцяти років довелося обороняти рідну землю, проявивши нездоланну мужність та незламність духу. Далі пройшов нелегкий трудовий шлях, самовіддано працюючи начальником Хорольської залізничної станції. Виховав двох інтелігентних, порядних доньок, які на схилі його літ забезпечують дбайливим відношенням, роблять будні світлішими.
Ця людина заслуговує особливої уваги, адже таких ветеранів війни залишилося всього лише 57 чоловік по Хорольському району. Костянтин Юхимович разом зі своїм бойовим товаришем Кражаном Дмитром Андрійовичем згадали нелегкі часи, розповіли про пережиті бойові жахи, які дають можливість усвідомити одну важливу істину – настільки крихкий як кришталь мир і як важливо його уберегти. Подвиг воїнів-героїв непідвладний часу, як і безмежна наша вдячність захисникам Батьківщини, які не жаліючи себе воювали за наше світле майбутнє.
Фото привітання ювіляра можете переглянути тут.
