Жорстока, кровопролитна війна підло обірвала молоде  життя. Вона забирає кращих синів України, Героїв - захисників, людей, які захищають нас із вами від російського загарбника. Гине цвіт нації, йдуть ті, хто розуміє, що таке Батьківщина, що таке рідна земля. 

04 жовтня 2024 року Хорольщина зустрічала домовину з тілом полеглого Героя Ковальчука Юрія Миколайовича. Зі сльозами на очах провести в останню дорогу захисника прийшли рідні, близькі та мешканці громади.

З жалобною промовою звернулася до рідних загиблих військовослужбовців секретар міської ради Юлія Бойко, чин похорону провели пастирі Володимир та Андрій Української християнської євангельської церкви.

Ковальчук Юрій Миколайович народився 22 березня 1990 року в місті Мирноград Донецької області. Навчався в Мирноградській школі №6. Педагогам та однокласникам він запам’ятався товариським та активним учнем. Ще з шкільних років хлопець ніколи не боявся взяти на себе відповідальність у вирішенні складних ситуацій. Ця риса збереглася в нього і в подальшому житті.

Після закінчення школи вступив до професійно-технічного училища, де здобув професію електрозварювальника котелень. Час від часу працював вантажником у торгівельних закладах рідного міста, а після закінчення навчання пішов працювати шахтарем на підприємстві шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ».

Юрій мав чимало захоплень, був майстром на всі руки. Та улюбленим його захопленням була  механіка. Він з особливим задоволенням умів ремонтувати та приводити до ладу легкові автомобілі.

У 2020 році юнак зустрів своє справжнє кохання – майбутню дружину Олену, з якою мріяв створити сім’ю та будувати мирне майбутнє у їхньому рідному місті з такою красивою символічною назвою - Мирноград. Та не судилося. З початком повномасштабної російської агресії  його рідня змушена була евакуюватися зі своїх домівок і знайшла прихисток, поселившись у місті Хоролі.

Випробувавши на міцність свої почуття у нелегкий воєнний час у 2023 році Юрій та Олена побралися. Так склалася доля, що Юрій став гарним батьком для названої доньки Вікторії, завжди був їй підтримкою, надійним другом та опорою.

У червні 2024 року Ковальчук Юрій Миколайович був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період Тульчинським РТЦК та СП Вінницької області.

Він мужньо, до останнього подиху, ніс службу у складі зенітно- ракетних військ ЗСУ і під час виконання свого останнього бойового завдання на одному з найгарячіших напрямків поліг смертю хоробрих.

Усім, хто знав Юрія, важко повірити про втрату. Він був коханим, щедрим на романтичні подарунки для своєї дружини, хорошим сином, надійним товаришем, завжди готовим прийти на допомогу іншим, щирою, відкритою, дружелюбною людиною. Він завжди залишиться взірцем хоробрості та стійкості, тим, хто був не байдужим до долі України, хто мріяв про краще майбутнє і світлий, мирний завтрашній день.

Поховали воїна на Алеї Слави центрального кладовища м.Хорол. Три постріли почесної варти сповістили всім, що тут навіки спочив Герой, який загинув за Україну.

У цю скорботну годину вся Хорольська громада розділяє біль втрати і приносить щирі співчуття родині загиблого – мамі Олені Миколаївні Ковальчук, дружині Олені Олександрівні Ковальчук, названій доньці Вікторії, мамі дружини Ніні Василівні Горбовській. Нехай добрий світлий спомин про покійного Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів Юрія Миколайовича, усіх, хто знав його, любив і шанував.

Герої не вмирають! Вони продовжують жити в серцях та пам’яті, а їхні імена викарбовуються в історії України. Вічна пам’ять і слава воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!

Автор: Ольга ПОНОМАРЕНКО

Фото: Крістіна СУХОРУК