20 травня 2023 року став жалобним днем для Хорольської громади. Останньою земною дорогою провели військовослужбовця Збройних Сил України Віктора Васильовича Виплавня. До прощальної церемонії у середмісті Хорола разом із громадою долучилися рідні, друзі, побратими, колеги по роботі в колишньому мирному цивільному житті та представники міцевої влади.

З прощальною промовою до рідних і присутніх на траурному заході звернулися секретар міської ради Юлія Бойко і начальник відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Лубенського РТЦК та СП, майор Анатолій Крутько.

Літію за упокій душі сержанта Віктора провів Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей, отець Іван Сушінець. Чин похорону завершили на Алеї Слави міського цвинтаря, де тіло новопреставленого Воїна поховали у ряду з 12-ма полеглими Героями.  

7 березня 2023 року сержант по мобілізації, навідник кулеметного взводу мотопіхотного батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Віктор Васильович отримав тяжке поранення в районі населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області. У багатьох медичних закладах України переніс чимало оперативних втручань та  проходив реабілітацію. На превеликий жаль, 18 травня 2023 року, після проходження довготривалого лікування, серце Захисника навічно зупинилося від хронічної ішемічної хвороби – гострої серцевої недостатності.

У перший день війни Віктор Васильович з’явився у Лубенський відділ РТЦК та СП і приступив на військову службу в складі роти охорони. 16 лютого 2023 року пройшов навчання у м.Біла Церква і разом із бойовими побратимами – «чорними запорожцями» відправився захищати Батьківщину на східні кордони в зону найзапекліших бойових дій.

Щодня і щохвилини Україна та українці продовжують платити надзвичайно високу ціну за право жити в мирній країні. Власним життям за свободу і незалежність жертвують найкращі сини України, цвіт і еліта нації.

Віктор Васильович народився 16.07.1970 року в місті Хоролі. Навчався у Хорольській загальноосвітній школі №1, по закінченню якої вступив у Полтавський с/г інститут. Після здобуття вищої освіти у 1993 році за спеціальністю «Інженер-механік» розпочав трудову діяльність у колишньому підприємстві ВАТ «Хорольська сільгоспхімія» на посаді інженера-технолога. З 2001 року свою професійну діяльність продовжив на Хорольському механічному заводі на посаді електрозварювальника автоматичних та напівавтоматичних машин. За 22 роки праці на підприємстві зарекомендував себе відмінним спеціалістом, грамотним та перспективним працівником. Досконало вивчив і успішно освоїв роботу на сучасному роботизованому зварювальному комплексі. Як один із найкращих провідних фахівців заводу з електрозварювальної справи, освоював і впроваджував у виробництво машин і механізмів передові інноваціні технології. Неодноразово приймав участь у Всеукраїнських конкурсах і змаганнях серед зварювальників, зокрема одним із найвищих професійних досягнень було здобуття кваліфікації Міжнародного інженера із зварювання на базі інституту імені Євгена Патона.

Багаторазово нагороджувався грамотами і відзнаками, зокрема грамотою Полтавської обласної ради, грамотами колишніх Хорольської районної ради і Хорольської районної державної адміністрації, отримував заохочення адміністрації механічного заводу.

Віктор Васильович мав високий рівень самоорганізації і дисципліни, вів здоровий спосіб життя і активно займався спортом. У 2012 році Віктор здобув титул чемпіона України з пауерліфтингу в категорії ветеранів. Неодноразово ставав призером та абсолютним переможцем Всеукраїнських  змагань по жиму штанги та інших силових дисциплін, що проводилися під егідою Федерації пауерліфтингу України RAW 100%. Віктор був мудрим взірцевим, терплячим наставником і тренером для юнаків, яким він привив любов до спорту.    

Віктор був уважним, люблячим, турботливим чоловіком та батьком. У 1990 році одружився на прекрасній обраниці свого серця і долі – Зої Володимирівні. У 1991 році на світ з’явився синок Ігор, для якого тато став наставником, еталоном чоловічої гідності й порядності. Віктор був людиною великодушних і благородних вчинків, надійним і вірним другом, добрим товаришем і порадником.

Схиляємо голови у скорботі й розділяємо біль тяжкої непоправної втрати з рідними та близькими Віктора Васильовича. Приносимо щирі співчуття його дружині – Зої Володимирівні, синові – Ігорю Вікторовичу, батькові – Василю Петровичу, брату Володимиру Васильовичу, невістці – Людмилі Петрівні, племінникам – Роману та Вікторії, близьким та друзям.

Не забуваймо про неосяжну ціну наших мирних світанків. Шануймо честь і славу наших Героїв!

Автор: Ірина ГРИГОРАШ