Ще одне молоде життя забрала невблаганна кровопролитна російсько-українська війна. Ворог не думає зупинятися, не шкодуючи ні військових, ні цивільне мирне населення. І кількість жертв на лінії розмежування і на всій території України, куди дістали ракети оскаженілих рашистів, уже неможливо осягнути. Замість медозборів, кожен ранок серпня гірчить полином і ми все більше отримуємо трагічні звістки і новини, не встигаючи оговтуватись від масштабних наслідків сучасної війни.
Сьогодні, 22 серпня, Хорольська громада навічно попрощалася зі своїм земляком-військовослужбовцем, Мар’ясовим Михайлом Леонідовичем, який повернувся додому на щиті. Траурна церемонія прощання та чин похорону відбулися на центральному цвинтарі у селі Новоаврамівці. Сотні односельців, мешканців громади живим коридором з квітами проводжали Воїна світла останньою земною дорогою. Заупокійну літію провів отець Костянтин Тимко – настоятель Вознесенського храму в селі Новоаврамівці. Співчуття рідним висловили староста Новоаврамівського старостату Олексій Романов, староста Мусіївського старостату Юлія Шикова та начальник першого відділу Лубенського районного ТЦК та СП Олександр Голубицький.
У результаті артилерійського та мінометного обстрілу противником позицій підрозділу поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області солдат Михайло Мар’ясов отримав тяжкі поранення, які виявилися несумісними з життям. Стрілець мотопіхотного взводу 2-ої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (в/ч А2167) загинув смертю хоробрих, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет України. Він стояв до останнього подиху за Україну – державу незламних людей. На таких вірних синах Батьківщини нині тримається вся держава, продовжує жити в безпеці Європа і весь цивілізований світ.
Народився Михайло Леонідович у селі Клепачі 13 лютого 1988 року. Навчався і проживав у селі Хильківці. Тут познайомився з вчителькою Євгенією, яка стала його обраницею і коханням усього життя. Після закінчення Хильківської загальноосвітньої школи вступив до Дніпропетровського університету економіки та права. У 2009 році захистив диплом, отримавши базову вищу освіту за напрямом підготовки «Економіка і підприємництво» та здобувши кваліфікацію бакалавра з економічної кібернетики.
Шукав себе у різних робітничих професіях, працював на автозаправній станції, у ТОВ «Астарта Прихоролля» та в будівельній сфері підсобним робітником. Не боявся труднощів і брався за будь-яку важку роботу.
На строковій військовій службі не служив, однак як обмежено придатний у воєнний час, 13 січня 2023 року був призваний по мобілізації першим відділом Лубенського РТЦК та СП.
Перед відправленням на нуль, був відправлений у розпорядження військової частини А3321. Пройшов військову підготовку на 242-му Гончарівському загальновійськовому полігоні на півночі України в Чернігівській області, колишньому 7-му танково-артилерійському полігоні. Близько місяця проходив підготовку в Англії. А далі – фронт, найзапекліші зони бойових дій і дорога в один кінець, без зворотнього напрямку… Але це дорога славного Воїна, яку він пройшов гідно і з честю. Дорога, яку не кожен чоловік осмілиться пройти і пожертвувати своїм життям за Україну, за право жити українському народу у вільній, без звірських вбивств і насилля, без кайданів, мирній, цивілізованій державі.
Михайло був доброзичливим і порядним, чесним і справедливим, хоробрим і відповідальним. Користувався заслуженим авторитетом у бойових побратимів. Ніколи не губився і міг приймати зважені рішення у будь-яких складних умовах.
Двоє діток не дочекалися свого татка з фронту. У суботу, 19 серпня, страшна звістка докотилася до родини Мар’ясових з села Новоаврамівка. Мар’ясов Михайло Леонідович був люблячим чоловіком і батьком, чудовим сином, братом, племінником, онуком, другом і товаришем. Він був життєлюбом і мав великі плани на майбутнє, для якого ростив, лілеїв своїх дітей – 14-річну доню Ангеліну та 6-річного синочка Олексія. Михайло вже ніколи не поведе свого сина до школи, не побуває на випускному балу в своєї доньки. Щасливе батьківство і дитинство його дітей обірвали рашисти, які віроломно увірвалися війною в країну, сім’ю, нахабно і цинічно затоптали брудними військовими чоботами родинне вогнище. Родина Мар’ясових недавно придбала новий будинок. Не встигли обжитися, як чоловіка і татка не стало. Дружина Євгенія тепер самотужки буде готувати дітей до дорослого життя, у якому все менше стає справедливості, добра і гуманності…
Розділяємо горе втрати рідної людини та висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя: дружині – Євгенії Володимирівні Мар’ясовій, діткам Ангеліні та Олексію, мамі – Людмилі Іванівні Мар’ясовій, брату – Федору Леонідовичу Мар’ясову, сестрі – Оксані Леонідівні, дядькам, тіткам, двоюрідним сестрам і братам, племінникам, бабусі – Раїсі Кирилівні Мусієнко, друзям, кумам, які його знали, любили й поважали.
Важкий кривавий серпень 2023 року назавжи стане трагічним для сім’ї, якій випала страшна доля пережити втрату близької людини.
Молоді, мужні, сміливі, справжні, назавжди йдуть на небо, щоб звідти продовжувати нас захищати. Ми в неокупному боргу перед Вашим безсмертним подвигом, ми до кінця віку будемо вдячними за захист від смертельної небезпеки, що зветься російською федерацією. Спочивай з миром, за який ти так відчайдушно боровся, наш Герой Михайло! Нехай перед твоєю змученою душею відкриються ворота в небесний рай, бо в пеклі на землі ти вже побував. Вічна пам’ять, Царство Небесне!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
Фото: Ірина ГРИГОРАШ, Крістіна СУХОРУК
