Затяжна і виснажлива російсько-українська війна не просто безпощадно вбиває. Вона знищує фізично, катує, тисне і морально ламає навіть найміцніших. Навіть до тих, хто сховався за стіною байдужості вона все ближче підкрадається, бо насправді ближче, ніж здається. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибокі шрами на землі, у душах і серцях людей.

Земля здригається й стогне від людського болю, готуючись прийняти в свої холодні обійми ще одного Героя – Олександра Миколайовича Дешевого. 16 січня 2025 року при виконанні бойового завдання мужньо загинув солдат, механік-радіотелефоніст радіостанції польового вузла звʼязку Ужгородського окремого стрілецького батальйону територіальної оборони. Захисник був призваний на військову службу по мобілізації 24 лютого 2022 року 1-им відділом Лубенського РТЦК та СП й до останнього залишався вірним присязі та народові України.

Олександр Дешевий був радіотелефоністом – людиною, що завжди тримала зв’язок навіть у найскладніші моменти, забезпечуючи координацію дій бойових побратимів. Його професіоналізм, мужність і незламний дух стали взірцем для багатьох. Він не просто виконував свій обов’язок, а жив ним, завжди залишаючись на передовій – там, де найбільше потрібна була його робота, пильність і підтримка.

За своє коротке, але яскраве земне життя Олександр показав, що означає бути патріотом. Він був надійним товаришем, щирим другом і вірним сином своєї Батьківщини. Його відвага і самопожертва назавжди залишаться в наших серцях. Тепер Герою навічно 55, бо окупант не дозволив дожити свій вік…

Хорольська громада з глибоким сумом приносить співчуття рідним полеглого Захисника: дружині – Людмилі Миколаївні Деркач, доньці – Зоряні Олександрівні Демʼянчук, онукам – Вірославу та Зореславу Гудзовським, Анастасії Кузнецовій, названій доньці – Марії Віталіївні Кузнецовій, сестрі Віті Миколаївні Панченко, зятю – Віталію Володимировичу Панченку, похресникам –Віталію Віталійовичу та Андрію Віталійовичу Панченкам, племінницям – Марині Віталіївні та Софії Віталіївні Панченкам, тітці – Вірі Яківні Войтенко, двоюрідним сестрам – Надії Вареник, Лідії Бирюк та Тетяні Притулі, близьким, друзям, односельцям та бойовим побратимам.

Прощання з Героєм Олександром відбудеться на площі біля памʼятника Тарасу Шевченку в місті Хоролі, поховання – на Алеї Слави центрального міського кладовища. Про точну дату та час буде повідомлено додатково.

Пам’ять про Героя Олександра Миколайовича буде вічно жити у наших серцях. Вічна пам’ять Воїну зі сталі, який упродовж майже трьох років війни мужньо тримав стрій! Слава Україні, а її Героям – безмежна уклінна вдячність та шана!