Світлі дні Великоднього передзвоння, що мали б нести надію, мир і духовне оновлення, знову оповиті невимовним болем страшної війни. Напередодні Вербної неділі Хорольську громаду пронизала чергова чорна звістка, від якої стискається серце й холоне душа. У середу, 1 квітня 2026 року, на бойовій позиції у Краматорському р-ні Донецької обл., до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі, героїчно загинув солдат-піхотинець, стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону 143-ї окремої механізованої бригади ЗСУ – Ярослав Олександрович Терентєв.
Головне управління ДПС у Полтавській області нагадує, що cплата податку, збору, платежу, єдиного внеску здійснюється платником податку/єдиного внеску безпосередньо! Важливо! Платник податків не може сплачувати кошти з власного рахунку та від власного імені за іншого платника.
Дорогою честі та нескореної звитяги повернувся з фронтових рубежів у безсмертя Герой, який загартувався в запеклих боях і став не просто Воїном, а легендою. Молодший сержант, старший стрілець-оператор 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади ЗСУ – Андрія Олександровича Папія став у стрій небесного Легіону і став взірцем Воїнської честі не лише для бойового братерства, а й для нащадків.
Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
У вівторок, 3 лютого 2026 року, Хорольську громаду сколихнула гірка й болюча звістка – передчасно обірвалося життя нашого товариша, доброго друга й щирої людини Абуассби Бахааеддіна С.М. У четвер, 5 лютого 2026 року, хорольці попрощалися з «Бахою» біля адміністративної будівлі Територіального центру соціального обслуговування Хорольської міської ради.
Саме цього дня у 1945 році було звільнено нацистський концентраційний табір Освенцим (Аушвіц) – символ нелюдської жорстокості, масових страт і «фабрики смерті», де загинули євреї, поляки, роми та представники інших народів. Офіційно визнано: під час Голокосту було вбито до 6 мільйонів євреїв – третину всього єврейського народу.
Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих чергової непоправної трагедії. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.
Скорботна звістка чорним крилом знову накрила Хорольщину… Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих ще однієї непоправної втрати. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих. Ще одна біда прийшла у Хорольську громаду, яка провела у засвіти земляка з Вишняківського старостату – Керницького Валентина Вікторовича.
Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З невимовним болем втрати й тугою велелюдна громада Хорольщини провела у засвіти останньою земною дорогою мужнього Воїна-захисника – Силку Валерія Володимировича.
