У вівторок, 3 лютого 2026 року, Хорольську громаду сколихнула гірка й болюча звістка – передчасно обірвалося життя нашого товариша, доброго друга й щирої людини Абуассби Бахааеддіна С.М. У четвер, 5 лютого 2026 року, хорольці попрощалися з «Бахою» біля адміністративної будівлі Територіального центру соціального обслуговування Хорольської міської ради.
З жалобою в серцях і теплими спогадами про його чисту душу колеги, керівники, представники місцевої влади, друзі та всі небайдужі схилили голови в скорботі й мовчазній зажурі. Усі, хто зібрався на траурній церемонії прощання, у своїх словах зі щемом і тремтінням згадували дорогого «Баху», разом схилили голови в спільному болі непоправної втрати та висловили щирі, сердечні співчуття рідним, колегам, друзям і всім, чиї серця назавжди сколихнула його передчасна невблаганна смерть.
Бахааеддін народився 1 квітня 1983 року в місті Рафаттулкарм (це історична назва сучасного Тулькарма, що на західному березі річки Йордан у Палестині). Земля його дитинства – далекий край, випробуваний війнами та тривалими збройними протистояннями між Ізраїлем та Палестиною на чолі з ХАМАСом. Саме через постійні збройні сутички та нестерпні умови життя Бахааеддін був вимушений шукати прихисток в Україні, тож приїхав сюди здобувати освіту й залишився на постійне місце проживання. Прийняв українське громадянство, отримавши не лише паспорт, а й свідомо прийнявши культуру та традиції українського народу.
З 2007 року Бахааеддін навчався у Харківській державній академії фізичної культури, яку згодом закінчив за спеціальністю «тренер-дослідник з волейболу». У листопаді 2010 року він поєднав свою долю з Євгенією Сергіївною Мартиненко. У любові та злагоді подружжя виховувало сина-первістка – Абуассбу Тимура Бахааеддіновича, який народився 22 лютого 2012 року в Хоролі.
З 1 липня 2015 року його життєвий шлях тісно пов’язався з Територіальним центром соціального обслуговування Хорольської міської ради. Розпочавши роботу підсобним робітником, він швидко зарекомендував себе як відповідальний, сумлінний і самовідданий працівник. Згодом був переведений на посаду соціального робітника та за сумісництвом виконував обов’язки завідувача господарством. За понад десять років служіння людям залишив по собі незгасний слід добрих справ. За високі професійні здобутки його портрет був занесений на дошку пошани Хорольщини «Звеличені працею».
У період повномасштабної війни Бахааеддін не стояв осторонь біди українців. Він неодноразово долучався до лав добровольчих бригад, які будували фортифікаційні споруди, зміцнюючи оборонні рубежі України.
Бахааеддін користувався щирою повагою керівництва й колег, був надзвичайно енергійним, життєрадісним, привітним і доброзичливим. Завжди готовий допомогти – без зайвих слів і відмов. Люди поважного віку згадують його як дбайливого, працьовитого помічника по господарству. Він вів здоровий спосіб життя, був активним учасником велоспільноти «ВелоХорол». На численних веломаршрутах залишив по собі світлі спогади у цікавих, зворушливих історіях групових заїздів. Він став взірцем справжньої дружби та підтримки, але назавжди вирушив за обрій, у вічність…
Поховають Абуассбу Бахааеддіна на його рідній землі за мусульманськими релігійними звичаями, відповідно до його ісламського віросповідання. Араб за походженням, він серцем і душею належав Україні, ставши для громади своїм, рідним і щиро українським за духом.
Світла пам’ять. Вічна шана людині, чиє життя продовжується в добрих справах і людській вдячності. Вдячні за справжню дружбу без меж і кордонів.
Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ
