Ми, українці, – нація нескорених, сильних, вольових борців за справедливість і свободу. Щорічно, 21 листопада, на теренах України відзначається національне свято – День Гідності та Свободи. Ця знакова подія з трагічним скорботним забарвленням через збройну агресію рф символізує боротьбу українського народу за гідне життя у процвітаючій, вільній, демократичній, соціальній, правовій державі.
Ми, українці, – нація нескорених, сильних, вольових борців за справедливість і свободу. Щорічно, 21 листопада, на теренах України відзначається національне свято – День Гідності та Свободи. Ця знакова подія з трагічним скорботним забарвленням через збройну агресію рф символізує боротьбу українського народу за гідне життя у процвітаючій, вільній, демократичній, соціальній, правовій державі. День Гідності та Свободи стало зразком утвердження ідеалів свободи й демократії в Україні.
21 листопада 2025 року Хорол знову став місцем єднання пам’яті, болю і незламності. Величний День Гідності та Свободи громада Хорольщини відзначила на священному місці – Алеї Героїв, де викарбувані імена з портретами 140 новітніх Захисників, кращих синів і однієї доньки України із Хорольського краю, які віддали свої життя за волю, честь і мирне майбутнє нашої держави.
Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
У нашій громаді День захисту дітей завжди був особливим святом, сповненим тепла, радості та щирих посмішок. Цього року ми традиційно відзначали його 1 червня, однак відповідно до Указу Президента України, надалі ця важлива дата відзначатиметься 20 листопада.
Сьогодні вшановуємо тих, хто є основою військової міці та непохитної дисципліни нашого війська – українських сержантів. Саме на ваші плечі лягає найскладніша та найвідповідальніша місія – бути серцем підрозділу, мудрими наставниками для молодших військових і надійною опорою для командирів.
Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повернувся додому «на щиті».
