Одинадцятий рік кровопролитної російсько-української війни, третій рік повномасштабного збройного конфлікту, 797 днів мужнього опору українського народу російській ворожій армії. У цій боротьбі ми всі засвоїли беззаперечну істину – Україна жива і буде жити, поки всі ми воєдино будемо відчайдушно битися за право на мирне життя і свої кордони.
У весняний день, 14 березня, наче завмерло все живе в природі навкруги. Із глибоким смутком і скорботою Хорольська громада навічно прощалася на площі Великого Кобзаря із новітнім Героєм України – Олександром Васильовичем Твердовським. Щоразу все важче й важче отримувати звістки про втрати наших молодих бійців, які мужньо боронять рідну землю…
Кожен новий день наближення до перемоги переповнюється гіркотою втрат. У небесному строю великого воїнства Захисників України постав ще один Герой з Хорольщини, взірець гідності та мужності – Валентин Вікторович Голуб. У день прощання із полеглим Героєм ридало небо, від суму рвалося надвоє…
Кожен новий день наближення до перемоги переповнюється гіркотою втрат. У небесному строю великого воїнства Захисників України постав ще один Герой з Хорольщини, взірець гідності та мужності – Валентин Вікторович Голуб. Старший сержант, головний сержант – командир 1-го зенітного ракетного відділення 3-го зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї (в/ч А4355)
Битва за незалежність і територіальну цілісність України не вщухає і набирає ще більш страшних обертів, ще з більшими трагічними наслідками і людськими втратами. У суботу, 4 листопада, над площею національного генія і пророка Тараса Шевченка у м.Хорол нависли свинцеві важкі хмари. І небо, і багатолюдна громада з сумом проводжали у засвіти полеглих Героїв – хорольця Романа Володимировича Левченка та бахмутчанина Сергія Анатолійовича Сидоренка.
Білими лебедями відлітають у вирій незвіданих світів молоді Захисники, земне життя яких безжально забирає ворожа російська армія. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, загублена доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших.
Білими лебедями відлітають у вирій незвіданих світів молоді Захисники, земне життя яких безжально забирає ворожа російська армія. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, загублена доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших.
Почесною державною нагородою – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня нагороджено посмертно капітана, командира 1-ої стрілецької роти 116-ої окремої бригади територіальної оборони у складі Регіонального управління «Північ» Сил ТрО – Барила Станіслава Миколайовича. Орден військової мужності та звитяги на честь гетьмана Богдана Хмельницького, який очолював національно-визвольну боротьбу українського народу у XVII сторіччі, присвоєно нашому земляку-військовослужбовцю з с.Грушине Новоаврамівського старостату.
22 січня Хорольська громада мала б гучно й урочисто відзначати величне свято нашої держави – 105-ту річницю з Дня створення на колишніх землях російської імперії Української Народної Республіки та 104-ту річницю з моменту проголошення першої Незалежності та Акту Злуки УНР і ЗУНР у велику неподільну Україну.
30 жовтня у рідному селі Клепачі знайшов свій останній спочинок 21-річний захисник України Максим Володимирович Новоселецький. Солдат за контрактом Максим Новоселецький, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини А3011, приблизно у травні місяці нинішнього року загинув від вибуху та осколків внаслідок ведення військових дій під час виконання бойових завдань з відсічі й стримування збройної агресії російської федерації в місті Маріуполі Донецької області.
