Війна – страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми вже навчилися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо. І знову Хорольська громада в смутку та скорботі…

У суботу, 10 січня, громада зібралася на площі Т.Г. Шевченка, щоб у жалобі  схилити голови через гірку життєву несправедливість, через прокляту війну, в якій у жорстоких боях за Україну, мир та свободу, виявивши стійкість та мужність, героїчно загинув наш земляк із міста Хорол – Іван Григорович Радько.

До присутніх на траурному заході звернувся заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Валентин Місніченко. Представник духовенства – митрофорний протоієрей отець Микола Сабат провів на площі панахиду та відслужив молебень за упокоєння душі в Царстві Небесному новопреставленого Воїна Івана. Чин похорону завершили на Алеї Слави центрального кладовища міста Хорола.

Ведучі траурного заходу, представники відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Хорольської міської ради – Оксана Левіна та Ірина Радько розповіли про життєвий шлях і бойові звитяги Захисника.

Життя солдата, стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти «Шквал» обірвалося 24 серпня 2024 року від поранень, несумісних з життям, отриманих у стрілецькому бою. Смерть Героя пов’язана з виконанням обов’язків військової служби по захисту Батьківщини під час стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України на Сумському напрямку в районі с.Дуровка Курської області.

Іван Григорович Радько народився 10 серпня 1990 року в місті Хорол. Навчався у Хорольській гімназії, по закінченні якої вступив до Хорольського агропромислового фахового коледжу на спеціальність «Електрифікація і автоматизація сільського господарства».

Для здібного і допитливого юнака отриманих технічних знань виявилося замало. Він вирішує підвищити свій фах, продовжуючи навчання у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю  «Інженерія програмного забезпечення», що готує фахівців з розробки та підтримки програмного забезпечення.

Отримання диплома з такої актуальної та затребуваної професії сучасності відкрило перед молодим фахівцем широкі можливості. Він працював у різних, як українських, так і в іноземних фірмах, що спеціалізуються на створенні програмних продуктів, баз даних та інших IT-рішень у галузі комп'ютерних технологій.

Про його надзвичайну ерудицію програміста говорить той факт, що він спільно з однодумцями створили геймерську спортивну команду, яка приймала участь у кіберспортивних змаганнях світового рівня, що охоплюють різносторонні ІТ дисципліни, а комп'ютерні команди з різних країн змагаються за звання чемпіона світу.

Іван любив спорт, приймав участь у різних змаганнях із футболу, волейболу, спортивної боротьби та карате. Був веселим життєлюбом. Про таких, як він, зазвичай говорять – «душа компанії». Мав багато друзів, намагався жити «тут і зараз», хотів устигнуть скрізь. Та не судилося…

У ряди Збройних Сил України Іван Григорович Радько був призваний Чугуївським РТЦК та СП Харківської області 24 квітня 2024 року і по закінченню військової підготовки направлений для проходження військової служби на один із найгарячіших напрямків фронту в прикордонну Сумську область.

Саме там, 24.08.2024 року, на Курському напрямку, де точилися важкі бої, де земля просякнута кров’ю цвіту української нації, обірвався життєвий шлях молодої людини, мужнього чоловіка, який віддав своє життя за мир і спокій у наших домівках, за волю і незалежність нашої країни. Не долюбив, не дожив наш Герой, який мріяв про мирне майбутнє… Йому було всього лише 34…

Хорольська міська територіальна громада висловлює щирі співчуває батькові Григорію Григоровичу та його дружині Валентині Миколаївні, сестрі Лесі Григорівні Радько, племінниці Златі, хрещеній матері Тетяні Іванівні Риді, усім рідним, друзям і побратимам нашого земляка.

Жителі громади вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання та покладанням квітів до його ніг. Поховали Захисника на Алеї Слави міста Хорола. На його честь пролунав триразовий військовий постріл – як символ мужності, честі та вічної пам’яті.

Нехай душа загиблого Радька Івана Григоровича знайде вічний спокій на рідній Хорольській землі. Низький уклін та вічна слава хороброму сину України! Вічна пам'ять та вічна слава всім, хто загинув за Перемогу України!

Автор і фото: Тетяна КАМЕНИСТА