Немов білим журавлиним ключем, що розтинає небесну блакить, повертаються у рідний Хорольський край Захисники – ті, хто віддав найдорожче за свободу Батьківщини. Вони йдуть у вічність тихим кроком безсмертя, але назавжди залишаються у серцях живих. У переддень Великодніх свят, під скорботні звуки церковних передзвонів, Хорольська громада провела в останню путь ще одного з найкращих синів України – Ігоря Івановича Зайця.
У суботу, 4 квітня, на футбольному майданчику зі штучним покриттям поблизу Свято-Успенського собору та Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців міста Хорола відбувся молодіжний турнір з міні-футболу за кубок Хорольського міського голови.
Хорольська громада з глибоким болем і водночас із невимовною гордістю схиляє голови перед світлою пам’яттю своїх відданих синів – молодшого сержанта Олександра Анатолійовича Микитенка та солдата Геннадія Григоровича Лісничого. За проявлену особисту мужність, стійкість духу, вірність військовій присязі та безпосередню участь у бойових діях наші Захисники посмертно удостоєні високих відомчих бойових нагород – почесних нагрудних знаків «Комбатантський Хрест» та нагрудних знаків «Честь та пам’ять».
Українська земля знову схилила голову в пошані перед мужністю свого сина – Воїна, який, пройшовши крізь найжорстокіші випробування війни, навіки вписав своє ім’я у літопис незламності нашого народу. Відповідно до Указу Президента України від 04.12.2025 №882/2025 «Про відзначення державними нагородами України» солдата Станіслава Федосійовича Новоселецького посмертно нагороджено медаллю «За військову службу Україні».
Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Відповідно до Указу Президента України від 4 грудня 2025 року № 885 «Про відзначення державними нагородами України» нашого земляка, уродженця міста Хорола, солдата Радченка Костянтина Миколайовича посмертно удостоєно високої державної нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих. Ще одна біда прийшла у Хорольську громаду, яка провела у засвіти земляка з Вишняківського старостату – Керницького Валентина Вікторовича.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих.
Війна – страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми вже навчилися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо. І знову Хорольська громада в смутку та скорботі…
Напередодні Різдва, у середу, 24 грудня 2025 року, тиша свята була пронизана болем втрати й водночас величчю подвигу. У цей день почесна бойова нагорода – орден «Золотий Хрест» знайшла свого Героя, але вже посмертно. Її вручили маленькому синові Владислава Щербини – дитині, якій лише чотири місяці від народження, і яка ніколи не відчує тепло батькових обіймів.
