Хорольська громада з глибоким болем і водночас із невимовною гордістю схиляє голови перед світлою пам’яттю своїх відданих синів – молодшого сержанта Олександра Анатолійовича Микитенка та солдата Геннадія Григоровича Лісничого. За проявлену особисту мужність, стійкість духу, вірність військовій присязі та безпосередню участь у бойових діях наші Захисники посмертно удостоєні високих відомчих бойових нагород – почесних нагрудних знаків «Комбатантський Хрест» та нагрудних знаків «Честь та пам’ять».

У четвер, 2 квітня, в залі засідань адмінприміщення Хорольської міської ради відбулася урочиста церемонія вручення нагрудних знаків з нагородними листами рідним полеглих Героїв-захисників. Почесну місію вручення нагород виконали секретар міської ради Юлія Бойко та представник першого відділу Лубенського РТЦК та СП, штаб-сержант 3 категорії відділу цивільно-військового співробітництва, головний сержант Юрій Іщенко.

Почесні відзнаки є символом честі, відваги й самопожертви, що навіки поєднали їхні імена з героїчною звитягою українського війська. Іменем Українського народу, відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського від 10 лютого 2026 року №115, воїнам посмертно присвоєно ці почесні нагороди, як знак найвищої шани та вдячності за їхній безсмертний подвиг.

Солдат, стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 3 окремої важкої механізованої Залізної бригади ЗСУ – Геннадій Лісничий загинув 6 листопада 2025 року, внаслідок удару ворожого FPV-дрону на Лимано-Куп’янському напрямку в Харківській області.

Життя молодшого сержанта, водія-електрика відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 1-го механізованого батальйону третьої окремої важкої механізованої Залізної бригади ЗСУ – Олександра Микитенка обірвалося 28 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Кирилівка Старосалтівської селищної громади Чугуївського району Харківської області. Його 38-й день народження так і не настав – Олександр пішов у вічність за п’ять днів до нього.

Сьогодні їхні серця вже не б’ються, але їхній дух досі живий серед нас. Він живе у кожному вільному подиху української землі, у кожному кроці до Перемоги, у кожній молитві за Україну. Їхні імена назавжди закарбовані золотими літерами, окропленими кров’ю, в історії боротьби Українського народу за свободу і незалежність. Вони віддали найдорожче – власне життя за мирне небо над рідною землею, за майбутнє кожного з нас, за право України бути вільною і незламною. Хорольське земляцтво знову схилило голови в пошані перед мужністю своїх найкращих синів – Воїнів, які, пройшовши крізь найжорстокіші випробування війни, навіки вписали свої імена у літопис незламності нашого народу.

Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми не забудемо.

Вічна слава Героям! Герої не вмирають!

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ