Повномасштабна війна щодня розтинає українську землю глибокими кривавими ранами, вириваючи з життя найкращих синів і дочок нашого народу. У чорному полум’ї війни згасають людські долі, а в серцях рідних назавжди оселяються невимовний біль, тривога й виснажливе чекання. Для багатьох родин час завмер у страшній невідомості – між крихкою надією на диво і пекучим страхом почути звістку, від якої холоне душа. Довгі місяці пошуків, молитв і безсонних ночей стали важким хрестом для тих, чиї рідні зникли безвісти, захищаючи Україну від жорстокого рашистського ворога.
Коли земля вбирається у найкращі шати весни, а сади тонуть в опалому білосніжному цвіті й теплий травневий вітер приносить запах нового життя, Хорольську громаду пронизала страшна звістка, від якої стискається серце і холоне душа. Безжальна війна, яка щодня випробовує Україну на міцність, забрала ще одного вірного сина своєї землі, мужнього Захисника – Героя Сергія Андрійовича Шевченка.
У вічність крізь полумʼя війни: героїчно загинув Воїн спецпризначення з міста Хорола Сергій Шевченко
Коли весь світ навколо розквітає буйним цвітом, у ці прекрасні, наче огорнуті теплим сонцем весняні дні, Хорольську громаду сколихнула крижана, чорна, невимовно болюча звістка. Війна поглинає у свій чорний морок всі барви природи й усього живого. Вона безжально і підступно забрала життя нашого земляка, мужнього Захисника України – Сергія Андрійовича Шевченка.
Щорічно 23 травня в Україні відзначається День Героїв. День тих, чия мужність є щитом нашої нації, а віра в свободу – її мечем. Герої – це не далекі постаті з підручників історії. Вони серед нас. Вони пишуть нам з передової, вони повертаються на щиті, вони тримають наш спокій ціною власного здоров’я та життя.
Травневі дні на тринадцятому році жорстокої, виснажливої російсько-української війни, осяяні погожим теплом весни, що мало б нести життя і відродження. Натомість вони приносять у Хорольську громаду гіркі, невимовно болючі звістки, від яких холоне кров і крається серце. Одна за одною фронтові вістки чорним крилом торкаються домівок, несучи тишу втрати, що важча за будь-які слова. За результатами ДНК-експертизи встановлено загибель нашого земляка – Пилипенка Романа Володимировича, 19 грудня 1981 року народження, уродженця села Кривці Ялосовецького старостату.
Травневі дні на тринадцятому році жорстокої, виснажливої російсько-української війни, осяяні погожим теплом весни, що мало б нести життя і відродження. Натомість вони приносять у Хорольську громаду гіркі, невимовно болючі звістки, від яких холоне кров і крається серце. Одна за одною фронтові вістки чорним крилом торкаються домівок, несучи тишу втрати, що важча за будь-які слова. За результатами ДНК-експертизи встановлено загибель нашого земляка – Пилипенка Романа Володимировича, 19 грудня 1981 року народження, уродженця села Кривці Ялосовецького старостату.
Ридає матінка-земля вже не слізьми, а кривавими потоками рік… Чорнокрила війна безжально вириває з життя найкращих синів України, цвіт нації, тих, кому ще б жити, мріяти, кохати й творити гідне майбутнє рідної держави. Нестерпний біль і невимовна скорбота знову огорнули Хорольську громаду, а Україна втратила ще одного свого вірного Захисника, уродженця села Попівка Новоаврамівського старостату, юного Героя – Богдана Володимировича Шукліна.
У нашій історії є дати, над якими не владний час. Вони, мов незгасні свічі пам’яті, палають у серцях поколінь, нагадуючи про страшні випробування, героїзм і жертовність українського народу. Однією з таких трагічних сторінок людства стала Друга світова війна – кривава рана ХХ століття, що чорним полум’ям пройшла долями 66 народів світу, залишивши по собі мільйони скалічених життів, сирітство, руїни та невимовний біль для багатьох поколінь і народів.
Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустріла свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.
6 травня відзначається День піхоти України! Саме у цей день ми схиляємо голови та висловлюємо безмежну вдячність тим, хто є основою нашого війська. Піхота – це мужні воїни, які не обирають легких шляхів. Вони йдуть там, де не проходить техніка. Вони тримають небо на своїх плечах у тісних окопах та запеклих штурмах.
Хорольська міська рада оголошує конкурсу на посаду директора закладу дошкільної освіти «Барвінок» загального типу с.Новоаврамівка Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області
Звернення до Президента України, котрий згідно ст.93 Конституції України має право законодавчої ініціативи, надати до Верховної Ради України законопроект про зміни у Виборчому Кодексі, що унеможливить корупцію в Україні.
