У вівторок, 3 лютого 2026 року, Хорольську громаду сколихнула гірка й болюча звістка – передчасно обірвалося життя нашого товариша, доброго друга й щирої людини Абуассби Бахааеддіна С.М. У четвер, 5 лютого 2026 року, хорольці попрощалися з «Бахою» біля адміністративної будівлі Територіального центру соціального обслуговування Хорольської міської ради.

  Новорічні свята традиційно асоціюються з теплом родинного затишку, щирими усмішками, добрими побажаннями та вірою в дива. Саме такою світлою й казковою атмосферою була наповнена Штомпелівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Саме тут, напередодні новорічних свят – 23 грудня, відбулося яскраве та незабутнє святкове дійство для учнів, педагогів, батьків і гостей.

Любити життя таким, яким воно є, і цінувати кожну його мить дано не кожному. У непростих умовах сьогодення, коли військові та цивільні втрачають здоров’я, зазнають поранень і каліцтв, цінність життя набуває особливого значення. Ми всі переосмислили життєві цінності та навчилися по-справжньому визначати пріоритети під загрозою постійної небезпеки. 

Герої! Воїни! Титани! Вони своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас! 03 грудня жителі Хорольської громади знову зібралися на площі Тараса Шевченка, щоб провести в останній путь загиблого захисника Олександра Анатолійовича Микитенка.

Опадає осіння тиша, і крізь неї лине скорботний подих чергової тяжкої втрати. У небо здіймаються янголи, несучи на своїх світлих крилах душу Захисника. Хорольщина з болем у серці провела останньою земною дорогою у засвіти нашого земляка з Вишняківського старостату, відданого Воїна, мужнього сина України – Руслана Анатолійовича Юшка.

У кожної війни є свої хроніки болю, але найтяжчими сторінками стають не зруйновані будівлі чи поділені навпіл міста – найтяжчими є імена. Імена тих, чиє життя обірвала російська агресія. Тих, хто вмів любити, жити, творити, працювати, мріяти. Серед цих золотих імен – Ярий Сергій Олександрович, син своєї землі, доброї родини, чесної праці та світлого серця.

Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями. 

День працівників соціальної сфери – свято людей з великим добрим серцем. Тож дозвольте від чистого серця привітати всіх причетних з професійним святом. Щорічно, у першу неділю листопада, в Україні відзначається це славетне загальнодержавне професійне свято. Цього року свято людей гуманної, милосердної, благородної, значимої і суспільно необхідної професії припадає на 2 листопада і відзначається на теренах нашої незалежної суверенної держави вже 26-й рік поспіль.

У четвер, 25 вересня, у глядацькому залі Хорольського базового будинку культури панувала справжня атмосфера свята, піднесення та щирої вдячності мистецтву. Тут відбулася знакова подія, що вписала яскраву сторінку в культурне життя Хорольської громади – ювілейний звітний концерт, приурочений 20-річчю зразкового аматорського колективу «Студія естрадного мистецтва „Першоцвіт“» з Андріївського старостату.

Сьогодні у світі відзначають День гуманітарної допомоги – день вдячності людям, які своєю працею та добрими вчинками рятують життя та дарують надію. Гуманітарна допомога – це не лише речі чи ресурси, а насамперед щире бажання підтримати ближнього у скруті.