Герої! Воїни! Титани! Вони своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас! 03 грудня жителі Хорольської громади знову зібралися на площі Тараса Шевченка, щоб провести в останній путь загиблого захисника Олександра Анатолійовича Микитенка.

До присутніх на траурному заході звернулася секретар міської ради Юлія Бойко. Представник духовенства – протоієрей Свято-Успенського Собору Української православної церкви отець Віталій Богайчик провів на площі панахиду та відслужив молебень за упокоєння душі в Царстві Небесному новопреставленого Воїна Олександра. Чин похорону завершили на Алеї Слави центрального кладовища міста Хорол.

Ведучі траурного заходу Оксана Левіна та Ірина Редька розповіли про життєвий шлях і бойові звитяги  Захисника.

Народився Микитенко Олександр Анатолійович 03 грудня 1987 року в селі Хвощівка Вишневого старостинського округу в сім’ї робітників. Після закінчення Петракіївського ліцею навчався у Хорольському агропромисловому коледжі, де отримав спеціальність «технік-механік» сільського господарства. Далі продовжив навчання у Кременчуцькому національному університеті ім. Михайла Остроградського за спеціальністю «інженер-механік», по закінченню якого пішов працювати у ливарний цех заводу КРАЗ.

Згодом повернувся додому. У 2013 році одружився, поєднавши свою долю з чарівною хорольчанкою Тетяною, з якою народили двох прекрасних синів – Дениса (2014 р.н), та Кирила (2016 р.н.).

Починаючи з 2016 року і до моменту призову на військову службу працював у Хорольському будинку-інтернаті на різних посадах.

22 липня 2023 року Олександр був мобілізований на військову службу першим відділом Лубенського РТЦК та СП Полтавської області.

Життя молодшого сержанта, водія-електрика відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 1-го механізованого батальйону третьої окремої важкої механізованої Залізної бригади ЗСУ обірвалося 28 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в Харківській області. Смерть Героя пов’язана з виконанням обов’язків військової служби по захисту Батьківщини під час стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. 03 грудня йому мало б бути 38…

Він був спокійним, виваженим, добрим, відзивчивим. Люблячий чоловік, турботливий батько, надійний брат. Олександр мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожному намагався допомогти у будь-яких життєвих ситуаціях. Ніколи не відкладав життя на потім. Його життєве кредо – ставитися до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе! А ще він дуже любив тварин і майже на всіх його світлинах, надісланих рідним із фронту, на руках у Олександра Анатолійовича ніжаться домашні тварини.

Олександр мріяв, що повернеться з війни та разом з коханою дружиною Тетяною виховуватимуть своїх двох синочків. Та не судилося… Клята війна зруйнувала усі плани молодої родини.

Схиляємо голови в скорботі та висловлюємо глибокі співчуття: дружині загиблого Захисника – Тетяні Вікторівні, синам – Денису та Кирилу, рідному братові – Андрію Анатолійовичу Микитенку, який також на даний час теж захищає країну у лавах ЗСУ, його дружині – Ірині, бабусі – Семегреєнко Тетяні Іванівні, тещі – Побєді Катерині Василівні, тіткам – Валентині Іванівні Франчук, Ірині Петрівні Усенко, Світлані Петрівні Пономаренко, племінникам, усім рідним, друзям і побратимам нашого земляка. Низький уклін та вічна слава хороброму сину України за подвиг, відданість українському народу, стійкість і мужність! Його невичерпний патріотизм, непохитний бойовий дух назавжди залишаться яскравим прикладом для майбутніх поколінь. Для нас він завжди залишиться взірцем хоробрості та стійкості. Тим, хто був не байдужим до долі України, хто мріяв про краще майбутнє і світлий, мирний завтрашній день.

Таким він був, таким він залишиться навіки в нашій пам’яті!

Вічна й світла пам'ять Герою – Захиснику Олександру Микитенку!

Автор і фото: Тетяна КАМЕНИСТА