Війна не жаліє нікого. Вона безжально вбиває, спустошує, трощить, спопеляє, розбиває, зрівнює з землею збудований віками й не одним поколінням цивілізований світ. Найстрашніші втрати у війні з російськими окупантами – це втрати людські. Усе можна повернути, відбудувати, але не воскресити із мертвих людські життя. Ще одне людське життя, на жаль, обірвала російська армія здичавілих варварів-загарбників ХХІ століття.
Часи випробувань для сучасної України – це непрості випробування для кожного з нас. Російський агресор прийшов до нас з війною, розділивши життя на «до» і «після». Щодня війна приносить горе, скорботу та втрати в українські родини. Ще в одну хорольську родину прийшла страшна звістка з фронту про загибель Героя-захисника. 17 травня 2024 року в бою за Батьківщину поблизу н.п. Красногорівка Покровського р-ну Донецької обл. загинув наш земляк, солдат, водій стрілецького батальйону – Горбунов Станіслав Леонідович.
01 квітня 2024 року в приміщенні міської ради начальник 1-го відділення Лубенського РТЦК та СП, підполковник Сергій Майба вручив Анні Гарбуз, матері Владислава Геннадійовича Литовського, почесну державну нагороду орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Нагрудний знак Воїна затверджений Указом Президента України від 10 листопада 2023 року №746. Старший солдат, гранатометник взводу роти вогневої підтримки 95-ої окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України загинув у квітні 2022 року в населеному пункті Сулигівка Ізюмського району Харківської області.
Молоді, розумні, цікаві, ініціативні. Саме такі представники молоді Хорольщини зустрілися 28 грудня в приміщенні міської ради з метою обговорення вектору діяльності молодіжної ради в найближчій майбутній перспективі. Молодіжна рада при міській раді як дорадчо-консультативний орган – це інструмент молодіжного «голосу», який дає можливість почути молодих людей та допомогти реалізувати їх ініціативи.
З невимовним болем, який переростає у розпач, Хорольщина проводжає у засвіти полеглих Героїв. Все частіше й частіше, мов чорний зловіщий крук, прилітають із фронту сповіщення про смерть Захисників. Не встигла площа Кобзаря висохнути від сліз після прощання з Олександром Бондарем, як знову шокувала трагічна звістка про загибель на полі бою його побратима і колеги по роботі з механічного заводу – Станіслава Андрійовича Устименка.
Хорольська громада не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
Ворожа сила зла, що виходить з глибин рашистського дна, намагається занапастить Україну і весь наш народ. Вторгненням в Україну росія розвʼязала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі. Наслідки цієї геополітичної війни за 510 днів протистояння кремлівському агресору вражають масштабами руйнувань і людських втрат. У цій страшній війні ми втрачаємо найкращих синів і доньок.
Хорольська громада знову в серпанку чорної скорботи. Один за одним наші земляки-військовослужбовці стають у стрій небесної варти, навічно залишаючи земне життя. Хорольщина вже втратила 32-ох воїнів, які полягли смертю хоробрих у російсько-українській війні за територіальну цілісність, суверенітет та мирне життя свого народу. 27 грудня багатолюдна громада Хорольщини зустрічала тіло вбитого наймолодшого солдата Литовського Владислава Геннадійовича, стоячи навколішках з тихою молитвою, біля підніжжя пам’ятника національному генію Тарасу Шевченку.
Болить душа й німіє серце від непоправних втрат наших земляків-військовослужбовців, які полягли смертю хоробрих у російсько-українській війні. Наймолодший із 32-ох полеглих захисників із Хорольщини, старший солдат, гранатометник взводу роти вогневої підтрики 95-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ Владислав Геннадійович Литовський 27.01.2003 р.н. загинув ще 17 квітня 2022 року.
Щорічно, у другу суботу вересня, сильні, спритні та фізично витривалі люди відзначають свято здорового способу життя – День фізичної культури і спорту. Традиція святкування започаткована відповідним указом Президента України і на теренах нашої громади та держави триває вже 28 років.
