Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять за загиблими – ніколи не згасне! Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертви не були марними..

У четвер, 26 червня 2025 року, у селі Ялосовецьке відбулося урочисте відкриття меморіальних дошок загиблим Героям:

старшому солдату Владиславу Гречихину, який загинув 12.07.2022 року;

молодшому сержанту Сергію Кращенко, який загинув 06.09.2023 року;

сержанту Аліму Романенку, який загинув 29.01.2025 року.

Життя кожного з цих Героїв обірвала війна. Обірвала їхні мрії та задуми. Вони любили, шанували рідних, поважали людей, були добрими, привітними, хоробрими. Але це все в минулому…

Меморіальні дошки встановили в центрі села Ялосовецьке. На урочистій церемонії вшанування пам’яті Воїнів-Захисників у першу чергу були присутні їхні рідні – матері, батьки, дружини та діти. Разом із ними схилили голови у скорботі друзі, вчителі та учні місцевої школи, жителі громади, а також міський голова Сергій Волошин, староста Вячеслав Чорненкьий, депутати міської ради Андрій Пасюта та Леонід Соболь.

Право відкрити меморіальні дошки було надано  рідним Героїв, після чого учасники заходу поклали до портретів квіти та лампадки.

Висловлюючи велику вдячність сім’ям загиблих за те, що їхні рідні віддали своє життя, щоб ми жили в незалежній державі, міський голова Сергій Волошин зазначив: «Сьогодні ми робимо перший крок для увіковічення імен Героїв. Не просто кажуть в народі: «Поки нас пам'ятають – ми живі».

Щиро дякуємо всім, хто долучився до облаштування та створення пам’ятного місця. Особлива подяка за фінансову підтримку керівнику ДП «Ялосовецьке», депутату міської ради Андрію Пасюті, а працівникам КП «Добробут», представникам місцевого господарства та працівникам старостату за активну участь у благоустрої цього місця.

Згадаємо життєвий шлях тих, хто своєю жертовністю та відвагою заслужив вічну шану й пам’ять.

Владислав Станіславович Гречихин народився 8 червня 1997 року в селі Кравці Ялосовецького старостинського округу. Навчався у Ялосовецькій загальноосвітній школі. В освітньому закладі його постійно ставили учням у приклад, а тепер пишатимуться почесним подвигом справжнього патріота, відданого сина України. Після закінчення 9 класів здобув середню спеціальну освіти в Хорольському агропромисловому коледжі Полтавської державної аграрної академії за спеціальністю «технік-механік». Був закоханим у автосправу і працював водієм у ТОВ «Білагро» у місті Красногорівці Миргородського району. Перед війною пройшов строкову військову службу в лавах української армії. Призваний за мобілізацією у період військового стану. Із військовим званням старший солдат проходив службу на посаді стрільця-санітара 3-го відділення, 3-го десантно-штурмового взводу, 2-ої десантно-штурмової  роти, 81-ої ОАеМБр. Загинув у тому ж фатальному населеному пункті на Донеччині від ворожих обстрілів з РСЗВ.

Сергій Миколайович Кращенко народився 7 червня 2000 року в селі Бригадирівка Ялосовецького старостату. Змалечку ним опікувалася старша сестра Аліна. За роки навчання у Ялосовецькій загальноосвітній школі однолітки і вчителі запам’ятали Сергія як скромного, спокійного, надійного товариша і учня, як добропорядну і світлу людину. Після 11 класів вступив до Красногорівського професійно-технічного училища №49 Великобагачанського району Полтавської області, здобувши професію газоелектрозварювальника. За спеціальністю розпочав трудову діяльність у Державному підприємствi «Дослідне господарство імені 9 Січня. Пройшов строкову військову службу в лавах Нацгвардії у м.Дніпро. За зразкову поведінку та самовіддану службу портрет Сергія було занесено на дошку пошани військової частини. Після демобілізації з армії повернувся у рідне село та продовжив працю у базовому с/г підприємстві. 25 квітня 2023 року був призваний по мобілізації 1-м відділом Лубенського РТЦК та СП. Перед відправленням на фронт пройшов військову підготовку в Україні та Німеччині. командир міномета розрахунку мінометного взводу бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука, бригади швидкого реагування НГУ “Рубіж”. Загинув у дтп поблизу н.п. Старе Бориспільського району Київської області.

Алім Павлович Романенко народився 03 червня 1978 року в селі Новоіванівка у багатодітній працьовитій сім’ї. Після закінчення Новоіваніської школи був призваний на військову строкову службу. Алім Павлович не цурався ніякої роботи. Свого часу працював на сільськогосподарському підприємстві Семенівського району, а згодом – різноробочим кафе «У Сестер». Як гідний син, здійснював догляд за хворою мамою. Був одруженим, має сина Артема. З початку повномасштабного вторгнення Алім Павлович Романенко був призваний до лав Збройних Сил України. Відважно воював під містом-фортецею Бахмут, де отримав поранення. Після поранення продовжив нести службу в тилових підрозділах ЗСУ в місті Житомирі. Помер 29 січня 2025 року у військовому госпіталі міста Житомира.

У серцях жителів усієї Хорольської громади вічно буде жити пам'ять про наших захисників Аліма, Сергія та Владислава. Ми в неоплаченому боргу перед жертовністю матерів, дружин і дітей загиблих Воїнів.

Дякуємо усім воїнам, що боронять нашу рідну країну.

Вічна пам’ять та шана полеглим Героям! Слава Україні!

Автор: Ольга ПОНОМАРЕНКО

Фото: Крістіна СУХОРУК