У п’ятницю, 29 серпня 2025 року, в самому серці села Вишняки відбулася урочиста й водночас жалобна подія – відкриття меморіальних дошок на честь мужніх земляків, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Цей день невипадково співпав із Днем пам’яті загиблих Захисників України, коли вся країна схиляє голови у шані перед своїми Героями. 

Після того, як у місті Хоролі на Алеї Героїв хорольське земляцтво взяло участь у меморіальних заходах, жителі Вишняківської громади також засвідчили свою вдячність та глибоку пошану тим, хто став на захист рідної землі й не повернувся додому.

У знак глибокої пошани, глибокої вдячності та щирої всенародної любові, на 12 чорних гранітних дошках викарбувані портрети та імена славетних новітніх Героїв з Вишняківського старостату: Деребченка Андрія Васильовича, Литовського Владислава Васильовича, Рідкоборода Романа Андрійовича, Костюка Володимира Степановича, Марченка Олександра Володимировича, Козіна Сергія Миколайовича, Голуба Валентина Вікторовича, Твердовського Олександра Васильовича, Тура Володимира Олексійовича, Киприка Сергія Анатолійовича, Манженка Ярослава Григоровича та Кірія Ігоря Сергійовича.

Імена мужніх і звитяжних Воїнів-захисників навічно вписано в історію громади та України як символ незламності, відваги, любові до Батьківщини та українського народу. Почесне право відкриття пам’ятних плит із світлинами Героїв надано їх рідним. Наймолодшим серед присутніх на меморіальному заході було немовля, яке не встигло зустрітися в цьому земному житті з рідним татком-Героєм  – Ігорем Кірієм. В цю мить біля портретів з пронизливими живими поглядами Захисників зарясніло живими квітами, а останні літні промені сонця освітили місце світлої пам’яті та вічної скорботи.

У заході взяли участь представники місцевої влади: міський голова Сергій Волошин, секретар міської ради Юлія Бойко, староста Анатолій Вовк, родини полеглих Захисників, односельці, військові побратими, учнівська молодь та духовенство. У хвилині мовчання, молитві та покладанні квітів об’єдналася пам'ять і біль втрати. Ведучі урочистого зібрання надали слово для виступу міському голові, секретарю міської ради, старості та матері полеглого Героя – Ольга Дмитрівна Манженко.

Меморіальні дошки у центральній садибі затишного села Вишняки відтепер нагадуватимуть кожному перехожому про те, якою ціною виборюється мир та воля для України. Це символ не лише скорботи, а й величі подвигу тих, хто став у стрій безсмертя. Кращі солісти Хорольщини – працівники відокремленого структурного підрозділу «Хорольський фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету» виконали проникливі патріотичні пісні про безсмертя Героїв. Школярі запалили лампадки – як жест уклінної вдячності, теплоти й любові до полеглих Героїв, аби їхнє світло назавжди жило в серцях нащадків.

З глибоким болем і невимовною гордістю згадали життєвий шлях і бойову звитягу кожного Воїна з Вишняківського краю, тихо пом’янули кожного. Рідні та близькі, зрошуючи сльозами спогади, ділилися історіями про своїх синів, чоловіків, братів – звичайних сільських хлопців, які стали велетнями духу й непохитними титанами національного спротиву жорстокому ворогу.

Обличчя дванадцяти Героїв відтепер назавжди залишатимуться поруч із нами – вкарбовані у пам’яті свого краю, як святе нагадування про високу ціну свободи, яку платить Україна досьогодні.

Герої живуть доти, доки про них пам’ятають. І ми пам’ятаємо!

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ