Тиша, що мала б дарувати спокій, сьогодні розривається криком болю й невимовної скорботи. Нашу тишу і спокій порушила ненависна рашистська орда, яка безжально нищить українців і все на своєму кривавому шляху.
З невимовним болем і глибоким смутком Хорольщина отримала підтвердження трагічної звістки: після дев’яти місяців невідомості результати ДНК-експертизи засвідчили, що наш земляк Владислав Іванович Грищенко повертається на Батьківщину «на щиті». Смертельна звістка розколола тишу, мов грім серед ясного неба, залишивши у серцях невиліковну рану й пустку.
Владислав народився 4 квітня 1995 року в селі Хомутець Миргородського району. З 2013 року разом з батьками та сестрою Яною мешкав у селі Шишаки на Хорольщині (нині Клепачівського старостату Лубенського району). Після закінчення Хомутецької загальноосвітньої школи вступив у Хомутецький ветеринарно-зоотехнічний технікум і освоїв спеціальність технолога по переробці молочної продукції. На Львівщині склав військову присягу на вірність українському народові та впродовж майже 1,5 року (з 06.05.2015 по 12.10.2016) проходив строкову службу в рядах Національній гвардії України. У званні солдата на посаді кулеметника відділення патрульного взводу стрілецького батальйону 2-ої окремої Галицької бригади у складі Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України сумлінно виконував службові обов’язки під час проведення оперативно-профілактичного відпрацювання міста Дрогобич Львівської області.
З жовтня 2018 року вірно ніс тягар військової служби в зоні бойових дій (АТО/ООС) у складі 4-ої бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж» Національної гвардії України. Мужньо здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській області, зокрема, поблизу міст Часів Яр та Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області та міста Сєвєродонецьк Луганської області.
З липня 2023 року в складі 44-ої окремої механізованої бригади ЗСУ на посаді командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів стояв на варті України в пеклі бойових дій на лінії бойового зіткнення з ворожими окупантами поблизу м.Лиман Донецької області, смт Борова Харківської області. Деякий час старший сержант служив за контрактом у складі 12-ої бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького у складі Національної гвардії України відважно боронив рідну землю від російських окупантів.
За період проходження військової служби з часів АТО і в період повномасштабної війни неодноразово заохочувався командуванням різних військових частин, батальйонів та рот за особливу мужність та героїзм, зразкову військову дисципліну та вагомий особистий внесок у захист Батьківщини від окупаційних військ рф. У колекції його відзнак залишилося 7 грамот і подяк, як свідчення добросовісного відношення до військової служби та високого рівня дисципліни.
За наказом Міністерства оборони України від 08.10.2024 року №1696 Владислава Грищенка був нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України – «Хрест пошани». Це висока нагорода, яка вручається за виняткову мужність, вірність присязі, відданість справі захисту держави та сумлінну службу.
Медаль, яку Герой, на жаль, не встиг отримати за життя, є символом вдячності всього українського народу. За службу в 12-ій бригаді спеціального призначення «Азов», що увійшла до складу Національної гвардії України, був відзначений почесним коїном, засвідчивши себе як мужній і гідний Воїн.
Був поранений, але як справжній чоловік тримав від рідних усе в таємниці, щоб вберегти їх від переживань. На жаль, себе він вберегти не зміг… 12 листопада 2024 року в районі населеного пункту Новоспаське Бахмутського району Донецької області він зник безвісти. Всі ці довгі місяці рідні й близькі жили надією на його повернення. Невблаганна доля розпорядилася інакше й на 30-му році життя його життєва свічка згасла.
Висловлюємо глибоку шану і вдячність рідним Владислава, передусім його матері – Валентині Олександрівні, за виховання справжнього Героя. Розділяємо біль тяжкої втрати та співчуваємо татові – Іванові Васильовичу Грищенку, сестрі – Яні Іванівні Сугак, зятю – Олександру Васильовичу Сугаку, племіннику – Дмитру, сім’ї Новоселецьких, рідним, близьким, та всім небайдужим до трагедії. Пам'ять про Героя Владислава житиме вічно у серцях рідних, друзів, односельців, жителів Хорольської громади, бойових побратимів та всіх, хто цінує свободу, за яку він заплатив найвищу ціну.
Владислав Іванович був справжнім патріотом, мужнім і відданим сином України. Його подвиг – це приклад честі, гідності та незламної сили духу. Він залишиться у пам’яті як хоробрий Воїн і Людина з великої літери. Вічна пам’ять і слава Герою України – Владиславу Івановичу Грищенку.
Прощання з Героєм відбудеться 31.08.2025 о 12:00 годині на Володимирському майдані міста Лубни.
Його ім’я навіки вписане золотими літерами у літопис боротьби за волю і незалежність нашої держави. Схиляємо голови в скорботі. Навіки з честю наш славний Герой Владислав.
