Війна безжально випробовує людські долі, залишаючи по собі не лише зруйновані міста, а й нестерпну тишу чекання. Серед найболючіших її сторінок – історії Воїнів, які довгий час перебували у статусі безвісти зниклих. Для їхніх родин це були місяці й роки між надією та відчаєм, між вірою в диво і страхом почути гірку правду. І лише після проведення ДНК-експертиз настає визначеність – важка, трагічна, невблаганна, але така необхідна.
З осінніми туманами опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота. У вічність відійшов ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Серпень в Україні завжди був місяцем жнив – коли достигле колосся вклоняється стиглим золотом, коли руки хліборобів збирають врожай, що годуватиме людей увесь рік. Це час вдячності землі та гордості за працю. Та нинішні серпневі й вересневі дні продовжують нести інший, кривавий врожай.
Затяжна і виснажлива російсько-українська війна не просто безпощадно вбиває. Вона знищує фізично, катує, тисне і морально ламає навіть найміцніших. Навіть до тих, хто сховався за стіною байдужості вона все ближче підкрадається, бо насправді ближче, ніж здається. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибокі шрами на землі, у душах і серцях людей.
Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко. Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
14 жовтня Хорольська громада разом зі всією Україною відзначила трійку тісно взаємопов’язаних, історично і духовно значимих свят у добу запеклої звитяжної боротьби за Батьківщину. У середмісті, на центральній площі зібралося чимало містян, мешканців і гостей нашої територіальної громади, аби належно відзначити День захисників і захисниць України, День Українського козацтва та свято Покрови Пресвятої Богородиці.
Увесь світ насторожений і в тривозі через можливу агресію Росії. Україна першою опинилася під загрозою ймовірного військового вторгнення. З молитвами у серці та вірою в здоровий глузд весь світ і Україна сподівається на те, що погрози кремльовської Росії не стануть реальністю. Жахливою і страшною реальністю для кожного куточка України, для кожної людини, для всього світу.
Жовтень цього року як ніколи багатий на ювілейні події та видатні дати для окремих міських закладів. 1 жовтня Міжрегіональний центр професійної перепідготовки кадрів звільнених у запас військовослужбовців міста Хорола відзначив дві ювілейні дати: 70-ту річницю з Дня заснування закладу освіти та 80-ту річницю з Дня створення системи професійно-технічної освіти України.
Афганістан навічно залишиться гірким спомином багаторічної війни, яка тривала 3340 днів – із 25 грудня 1979 по 15 лютого 1989 року. Слово «Афган» для багатьох стало пронизаним гірким виснажливим болем від незагоєних фізичних і душевних ран. Із року в рік 15 лютого хорольська громада разом зі всією українською спільнотою відзначає День виведення радянських військ з Афганістану. У 2020 році виповнився 31 рік відтоді, коли нарешті Радянським Союзом було поставлено крапку в політиці наведення світового порядку.
