Різдво – це час тепла, родинності та маленьких див. У ці дні кожен з нас чекає на світло, що приходить у серце, на чарівні миті, які об’єднують сім’ї, та на мрії, що мають силу збуватися. Саме тому ми хочемо подарувати дітям нашої громади можливість творити, мріяти й ділитися своїм талантом. Запрошуємо юних мешканців взяти участь у святковому конкурсі, що проходитиме у трьох номінаціях:
В умовах сучасного світу здоров'я – це найбільший скарб, і ми маємо всі інструменти, щоб його берегти. Одним із найефективніших методів профілактики небезпечних інфекційних хвороб є вакцинація. Особливо важливо зробити щеплення проти таких захворювань, як кір, кашлюк, дифтерія, правець та COVID-19.
З осінніми туманами опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота. У вічність відійшов ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
Опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота, бо відійшов у вічність ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
У четвер, 20 листопада, міський голова Сергій Волошин спільно з капітаном першого відділу Лубенського РТЦК та СП Наталією Шегерою урочисто вручили відзнаку «За сумлінну службу», присвоєну Указом Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 квітня 2025 року №283, військовослужбовцю – солдату Батюку Андрію Васильовичу, механіку-водію 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованого батальйону.
Сьогодні вшановуємо тих, хто є основою військової міці та непохитної дисципліни нашого війська – українських сержантів. Саме на ваші плечі лягає найскладніша та найвідповідальніша місія – бути серцем підрозділу, мудрими наставниками для молодших військових і надійною опорою для командирів.
Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями. Наш полеглий земляк-військовослужбовець із Покровськобагачанського старостату (Райківщини) Лісничий Геннадій Григорович став частиною тієї величезної, неосяжної людською свідомістю ціни, яку платить Україна за право бути вільною.
