Війна принесла забагато лиха у родини Хорольців і мільйонів українців. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
Війна не просто забирає життя – вона змінює хід часу й сенс людського буття. Війна – це зламані долі, зранені серця, порожні оселі й мертва тиша там, де мали б звучати голоси. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новоселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.
З глибоким сумом сповіщаємо, що 31 травня 2025 року на 48-му році життя перестало битися серце Дорошенко Світлани Володимирівни – адміністратора відділу «ЦНАП» виконавчого комітету Хорольської міської ради. Світлана Володимирівна народилася 15 липня 1976 року в місті Хоролі. Атестат про повну загальну середню освіту отримала у Штомпелівський середній школі.
З глибоким сумом повідомляємо про трагічну втрату. У понеділок, 4 листопада, у нерівній боротьбі з хворобою помер у міській лікарні капітан, офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи першого відділу Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області Оперативного командування "Північ" – Владислав Вадимович Сапа.
Війна – найжахливіший винахід людства. Вона вбиває, ламає людські долі, розділяє близьких людей, розкидає по світу, змушує їх залишати домівки, змінювати звичний уклад життя. Щоразу, після трагічних звісток з фронту про загибель наших Героїв-захисників, холоне в жилах кров і стискається серце від жалю. Пригнічує і жахає моторошне усвідомлення того, що ми втрачаємо назавжди і безповоротно найкращих із людей…
Хорольська громада не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
Хорольщина не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
6 серпня – особливий день, коли лікарі всієї планети закликають політиків покласти край війнам, припинити вбивства і кровопролиття, згадати про гуманізм і милосердя. Цей день став особливо важливим і значимим для України, у якій не лише лікарі, а всі громадяни закликають світ зупинити країну-терориста, притягнути військових злочинців до відповідальності за моторошні знущання й наругу над військовополоненими і мирними мешканцями, за жахливі звірства й геноцид українського народу.
Сонячні дні квітучого травня затьмарила трагічна звістка для Хорольського краю. Не встигли висохнути сльози гіркої втрати, що окропили центральну площу Хорола під час прощання 10 травня із загиблими захисниками Юрієм Гапулою та Дмитром Рябичем, як настала пора прощання ще з одним воїном – Максимом Чугаєм.
