Хорольська громада не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
Чергова шокуюча чорна звістка сколихнула всю Хорольську громаду: 12 жовтня 2023 року загинув наш земляк з м.Хорол – солдат, водій-радіотелефоніст стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 72-ої ОМБр імені Чорних Запорожців (в/ч А4125) Олександр Петрович Бондарь. Ворожа армія російських окупантів обстріляла позиції підрозділу в районі н.п. Солодке Донецької області. Смерть наступила в стабілізаційному пункті, куди бійця доставили після отриманих тяжких поранень. На превеликий жаль, врятувати Олександра Петровича не вдалось. Йому тепер навіки 50…
17 жовтня велелюдна Хорольська громада зібралася на площі національного генія і пророка Тараса Шевченка, аби віддати шану полеглому Герою. Щирі слова підтримки рідним загиблого висловили міський голова Сергій Волошин, секретар міської ради Юлія Бойко, начальник відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Лубенського РТЦК та СП, майор Анатолій Крутько та бойові побратими 3-ої роти 48-го окремого стрілецького батальйону 72-ої ОМБр. Заупокійну літію за новопреставленим солдатом на скорботній площі та чин похорону на Алеї Слави провів Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей, отець Іван Сушінець. Розділили біль гіркої втрати та попрощалися з колегою працівники ПрАТ «Хорольський механічний завод».
Олександр Петрович народився 30 вересня 1973 року в місті Пирятині в родині робітників, які виховували трьох синів. Родина переїхала у Хорол і тут Олександр закінчив Хорольську спеціалізовану школу №3. Після отримання атестату про повну середню освіту вступив до СПТУ-45, нині це Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. По закінченню профтехучилища отримав дві спеціальності: «тракторист-машиніст» та «водій». З 6 грудня 1992 року по 23 листопада 1994 року пройшов строкову службу в рядах української армії.
З 2 лютого 1995 року прийнятий на роботу Хорольського механічного заводу учнем токаря. За короткий термін освоїв токарське ремесло та став висококваліфікованим спеціалістом у своїй роботі. Проявив себе як ініціативний, старанний і дуже відповідальний виконавець. Вніс багато раціоналізаторських пропозицій з удосконалення технологій токарної обробки деталей. Мав високорозвинене почуття обов’язку, здобув авторитет та користувався повагою серед колег. За високі професійні здобутки неодноразово відзначався грамотами та нагородами різних рівнів, заохочувався адміністрацією підприємства. 28 років самовідданої праці поклав у розвиток виробництва заводу та машинобудівельної галузі. У 2020 році присвоєно почесне звання ветерана ПрАТ «Хорольський механічний завод». У вільний від роботи час займався улюбленою справою для душі – рибальством.
У своєму житті мав справжнє щире кохання, зустрівши і закохавшись з першого погляду в 16 років у чарівну красуню Оксану. Доля випробовувала почуття на міць, але кохання перемогло усі обставини і разом подружня пара прожила 23 роки щасливого сімейного життя. Олександр виростив і виховав трьох синів – Андрія, Олександра і Владислава. Старший син також став на захист Батьківщини до лав ЗСУ.
Як доброволець, не чекаючи повістки, 25 лютого 2022 року прибув до 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП й потрапив на лінію зіткнення передових підрозділів протиборчих сторін. За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Обов’язки військової служби виконував зразково, користувався авторитетом серед співслужбовців. Був добре підготовленим, показував високий рівень мотивації до військової служби та самовдосконалення. Завжди був виважений, ввічливий та чуйний до оточуючих, не боявся труднощів, допомагав бойовим побратимам.
За особливі бойові заслуги та участь у заходах із забезпечення оборони України відзначено почесною Президентською нагородою «За оборону України» та нагороджено Хрестом «Честь і слава» від командування 72-ої ОМБр.
Щиро співчуваємо рідним загиблого Воїна – дружині Оксані Михайлівні Бондарь, синам Андрію, Олександру та Владиславу, рідному брату та невістці – Сергію Петровичу та Ірині Юріївні Бондарям, друзям, кумам, колегам по роботі з ПрАТ «Хорольський механічний завод», однокласникам, бойовим побратимам та всім тим, для кого смерть Олександра стала трагедією та тяжкою непоправною втратою.
Ми в неокупному боргу перед звитяжним подвигом Героя. Цінуймо надскладну воїнську місію наших Захисників, які стримують окупантів і забезпечують нам мир в тилу ціною власного життя!
Вічна слава і світла пам’ять Герою!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
