Війна не просто забирає життя – вона змінює хід часу й сенс людського буття. Війна – це зламані долі, зранені серця, порожні оселі й мертва тиша там, де мали б звучати голоси. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
Хорольська громада отримала ще одне гірке сповіщення про загибель нашого земляка, мешканця села Княжа Лука Староаврамівського старостинського округу – Володимира Сергійовича Барвінка. Солдат, розвідник-кулеметник 2 розвідувальної групи спецпідрозділу 5 роти спецпідрозділу 2 загону спецпідрозділу 71 окремої єгерської бригади у складі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, віддав життя за свободу й незалежність Батьківщини. 28 грудня 2024 року Володимир загинув під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій поблизу н.п. Янтарне Покровського району Донецької області.
Після загибелі воїн вважався безвісти зниклим. Лише після передачі останків тіла 16 квітня 2025 року в межах репатріаційних заходів до ДСУ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» та проведення ДНК-експертизи його статус було змінено на загиблого. Цей шлях очікування й невідомості став ще одним шокуючим болем для рідних. Але правда, якою б тяжкою і гіркою вона не була, повернула солдата додому «на щиті» як Героя.
Воїн-захисник пішов у вічність, залишивши по собі приклад мужності, вірності присязі та любові до України. Його ім’я назавжди вписане в історію Хорольської громади й у пам’ять народу, що виборює своє право жити вільно й без рабських кайданів. Хорольська громада щиро співчуває: матері – Тамілі Володимирівні Барвінко, дружині – Наталії Миколаївні Батрак, донькам – Вікторії Володимирівні та Анжеліці Володимирівні Батрак, Брату – Олександру Сергійовичу Барвінку, тещі – Ніні Яківні Батрак, свояку – Євгенію Миколайовичу Батраку (нині захищає Україну в рядах ЗСУ), невістці – Оксані Іванівні Батрак, рідним, близьким, друзям, кумам, односельцям та побратимам загиблого Захисника. Схиляємо голови в скорботі та доземно вклоняємося з вдячністю за захист від лютого ворога.
Увага! Траурна церемонія прощання відбудеться у четвер, 12 лютого 2026 року об 11:00 год, на площі скорботи біля пам’ятника Тарасу Шевченку, а чин поховання – на кладовищі в с.Княжа Лука.
День поховання Героя Володимира Барвінка, 12 лютого, оголошується днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. На знак скорботи за загиблим Захисником прохання приспустити Державний Прапор України на адміністративних будівлях, підприємствах та організаціях громади. У цей день забороняється проведення розважальних заходів, а також звучання музики та рекламних аудіороликів у громадських місцях.
Світла пам’ять тобі, Герою Володимире. Кожне ім’я загиблого Захисника – це окрема історія любові до Батьківщини, написана кров’ю й вірністю присязі. Герої не вмирають – вони стають частиною України, її споконвічної історії, пам’яттю народу.
