Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко. Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
17 грудня у Львові відбулося фінальне в цьому році засідання Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України. На засіданні були присутні 280 учасників, ще понад 1400 членів Конгресу, а також посли США, Франції, Данії, Австрії та Греції долучилися онлайн. Головними темами стали програми підтримки громад, розвиток вітчизняного оборонного виробництва та співпраця з міжнародними партнерами.
Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко (30.04.1975 р.н.). Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
Щорічно 5 грудня в Україні та світі відзначається Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку або Всесвітній день волонтерів. Сьогодні та щоденно ми висловлюємо безмежну вдячність волонтерам за велике серце, силу духу та невтомну працю. Ви – справжні герої нашого часу, які дарують надію, підтримують у найважчі моменти та несуть світло, де його бракує.
Згідно розпорядження та за головування міського голови Сергія Волошина, 4 грудня 2024 року відбулося третє пленарне засідання 62 позачергової сесії Хорольської міської ради VIII скликання. У засіданні взяли участь 15 депутатів із 26 у загальному складі ради, депутат Полтавської обласної ради Фахраддін Мухтаров, керівники та працівники виконавчого комітету, структурних підрозділів, а також представники громадськості.
Щорічно, коли осінь укриває землю листям та після збору на широкополих ланах врожаїв, в нашій країні традиційно відзначається професійне свято хліборобів – День працівника сільського господарства. Багатство нашої громади й України – в її працьовитих людях, ентузіастах своєї справи. Сільськогосподарські товаровиробники та фермери Хорольського краю вирощують на родючих чорноземних полях щедрі врожаї зернових, виробляють, переробляють, зберігають і реалізовують якісну продукцію тваринництва.
У найтяжчі для нашої країни часи, підтримка фронту в тилу – першочергове завдання кожного! Сили оборони України та ЗСУ потребують не лише зброї, військового спорядження, а й речей повсякденного вжитку, без яких не обійтися в умовах фронтового побуту. На передовій лінії оборони, в окопах і бліндажах, наші Воїни-захисники стоять на цілодобовій варті нашого спокою в тилу.
Пекучий біль втрати на Курщині нашого земляка військовослужбовця ЗСУ, командира танка Олександра Олексійовича Качаненка стискає серце невимовним болем. У Хорольську громаду все частіше надходять моторошні звістки – сповіщення про загибель тих, хто мав би ще жити і жити. Загибель молодих людей у розквіті сил – це непоправна втрата не лише для нашої громади, але і для України.
Війна – найжахливіший винахід людства. Вона вбиває, ламає людські долі, розділяє близьких людей, розкидає по світу, змушує їх залишати домівки, змінювати звичний уклад життя. Щоразу, після трагічних звісток з фронту про загибель наших Героїв-захисників, холоне в жилах кров і стискається серце від жалю. Пригнічує і жахає моторошне усвідомлення того, що ми втрачаємо назавжди і безповоротно найкращих із людей…
Воєн без смертей не буває. Проте, кожна українська родина, кожна мати, відправляючи свого сина чи чоловіка на фронт все ж сподівається на краще. Вони вірять, що лихо омене їх дім, що їхні рідні повернуться додому живими та неушкодженими. Та, на превеликий жаль, війна залишає свій трагічний слід у багатьої сім'ях, несучи з собою невимовний біль та скорботу…
