Є люди, чия смерть – це не просто особиста втрата для родини. Це втрата цілої епохи. 9 серпня 2026 року земляцтво Хорольщини схилило голови в глибокій скорботі. На 79-му році життя перестало битися золоте серце Почесного громадянина міста Хорола, митрофорного протоієрея, настоятеля храму святих апостолів Петра і Павла Полтавської єпархії ПЦУ, письменника, публіциста, поета, художника, композитора, педагога, депутата кількох скликань Хорольської міської ради – Василя Васильовича Симулика.
Свято Трійці приходить до нас у часи, коли природа буяє зеленню, нагадуючи про непереможність життя, його постійне оновлення та розквіт. Трійця – це символ триєдності, духовної чистоти та глибокої віри, яка завжди допомагала українському народові проходити крізь найважчі випробування. Сьогодні наші молитви єдині. Ми дякуємо Всевишньому за кожен новий день і просимо захисту для нашої рідної землі.
У середу, 25 березня, відзначається свято Благовіщення Пресвятої Богородиці – одне з найважливіших свят у церковному календарі. Сьогодні Благовіщення є нагадуванням про те, що навіть коли навколо біль і тривога, світло завжди перемагає темряву, а віра здатна творити дива.
У сучасному світі це свято набуло нового значення. Це день нашої стійкості та підготовки. Це щоденна праця тисяч людей: рятувальників, пожежників, медиків та кожного, хто знає, як діяти в надзвичайних ситуаціях. Сьогодні ми дякуємо тим, хто першим приходить на допомогу та нагадуємо, що безпека починається з кожного із нас.
Війна принесла забагато лиха у родини Хорольців і мільйонів українців. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
Війна не просто забирає життя – вона змінює хід часу й сенс людського буття. Війна – це зламані долі, зранені серця, порожні оселі й мертва тиша там, де мали б звучати голоси. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
Різдво – це час тепла, родинності та маленьких див. У ці дні кожен з нас чекає на світло, що приходить у серце, на чарівні миті, які об’єднують сім’ї, та на мрії, що мають силу збуватися. Саме тому ми хочемо подарувати дітям нашої громади можливість творити, мріяти й ділитися своїм талантом. Запрошуємо юних мешканців взяти участь у святковому конкурсі, що проходитиме у трьох номінаціях:
6 грудня ми відзначаємо одне з найрадісніших свят – День Святого Миколая. Як добра зимова казка, це світле і радісне свято першим приходить до нас, сповіщаючи наближення Різдва Христового. З самого дитинства і впродовж усього життя з цим святом пов`язують нас особливі переживання та приємні спогади, віра в добро та дива. Недарма ми звикли називати цього святого, улюбленця дорослих та дітей, Миколай-Чудотворець.
У кожної війни є свої хроніки болю, але найтяжчими сторінками стають не зруйновані будівлі чи поділені навпіл міста – найтяжчими є імена. Імена тих, чиє життя обірвала російська агресія. Тих, хто вмів любити, жити, творити, працювати, мріяти. Серед цих золотих імен – Ярий Сергій Олександрович, син своєї землі, доброї родини, чесної праці та світлого серця.
Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новеселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.
