У п’ятницю, 23 травня 2025 року, у День, коли Україна вшановує Героїв та морських піхотинців, відбулися урочистості з нагоди відкриття меморіальної дошки Герою Хорольщини – Станіславу Леонідовичу Остапенку. Мітинг-реквієм вшанування пам’яті молодого Воїна, уродженця села Левченки Клепачівського старостату Хорольської громади, відбувся в Опорному закладі «Новооріхівський ліцей імені О.Г.Лелеченка» Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області.
Війна не жаліє нікого, хто опиняється під прицільним ворожим вогнем. У російсько-українській війні країна-агресор позбувається непотрібного баласту, а Україна втрачає найкращих. Затамувавши подих у безкінечному потоку втрат, ми всі з великими надіями та вірою в дива чекали з початку нового 2025 року новин про припинення кровопролиття, про врегулювання збройного конфлікту шляхом притягнення до відповідальності й найвищої міри покарання рф за масові вбивства мирних українців і військових.
Хорольська громада разом зі всією Україною вдруге відзначає Різдво Христове в одну дату за григоріанським і новоюліанським календарями – 25 грудня, як одна велика сім’я, єдина країна. Це наше третє Різдво в часи повномасштабної війни. Ми не можемо відзначати це свято повною мірою, так як хотілося. На жаль, не всі вдома, не в усіх є вцілілий дім, а найпечальніше – не всі поряд з нами.
У війни немає жодних правил. Вона вражає жорстокістю і кількістю людських втрат. Вже неможливо осягнути масштаби трагічних наслідків для України та для тих родин, які втратили найближчих і найдорожчих від посягань агресора. Можна повернути окуповані рашистами землі, можна відбудувати зруйновані диким племенем орків міста і села. Біда у тому, що неможливо воскресити із мертвих убитих рашистськими загарбниками людей.
Днями Хорольська громада отримала чорну звістку з військової частини про полеглого у листопаді минулого року Героя – Миколу Олександровича Манжоса, який нарешті повертається «на щиті» додому. Ім’я мужнього і відважного Захисника – солдата, оператора відділення безпілотних літаючих апаратів окремого взводу розвідки 1-ої окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади назавжди залишиться символом незламності духу та жертовності в боротьбі за свободу України.
Хорольська громада з важким болем і невимовною тугою повідомляє про полеглого у листопаді минулого року Героя – Миколу Олександровича Манжоса, який нарешті повертається «на щиті» додому. Ім’я мужнього і відважного Захисника – солдата, оператора відділення безпілотних літаючих апаратів окремого взводу розвідки 1-ої окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади назавжди залишиться символом незламності духу та жертовності в боротьбі за свободу України.
Завершення навчання для студентів-випускників – один із найбільш хвилюючих і відповідальних періодів у їхньому житті. 28 червня 2024 року, символічно у 28-му річницю відзначення Дня Конституції України, відбулося вручення дипломів студентам Відокремленого структурного підрозділу «Хорольський агропромисловий фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету». Цей день був наповнений емоціями, радістю, хвилюванням та ностальгією, адже випускники завершили важливий етап свого життя і зробили ще один крок до свого майбутнього.
Найбільший за час повномасштабного вторгнення обмін полоненими: 3 січня 2024 року звільнили 230 українців, у тому числі нашого земляка з с.Покровська Багачка Руслана Олійника. Україна 3 січня за посередництва Об'єднаних Арабських Еміратів повернула з російського полону 230 військових та цивільних, серед яких і наш земляк.
Час… У кожного із нас з ним свої рахунки, а в України – особливі. На шляху боротьби за незалежність український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Ще зовсім недавно українці жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки, ростили дітей і не чекали непроханих гостей, які нахабно увірвалися з війною. В один день, наше життя змінилося. Майже кожну українську родину обпалило полумʼя військових дій, які розпочалися на території нашої держави.
Час… У кожного із нас з ним свої рахунки, а в України – особливі. На шляху боротьби за незалежність, український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Хорольська громада і Україна втратила ще одного з найкращих синів, який став на захист рідної землі та народу.
