Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
До однієї з таких родин у Хорольській громаді прийшла гірка звістка – після репатріації та результатів ДНК-експертизи підтверджено найстрашніше: наш Герой-захисник, уродженець міста Хорола Сергій Олександрович Ярий загинув. Згасла остання надія, щоб народилася вічна пам’ять про його добре імʼя і жертовність. Нарешті настала мить, коли тіло оборонця повертають додому на вічний спочинок після побаченого ним пекла війни. Солдат, стрілець-номер обслуги 10 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ЗСУ повертається на землю, просякнуту кров’ю цвіту нації, щоб знайти свій спокій і залишитися у серцях живих назавжди.
Герой Сергій загинув на 33-му році життя – у розквіті сил, на зраненій війною землі Донеччини, в Покровському районі. Після мобілізації та навчання у 199-му навчальному центрі ДШВ в м.Житомир, 28 травня 2024 року він став у стрій Січеславської бригади Десантно-штурмових військ – еліти української армії. Уже на третій день служби, 31 травня, під час висадки десанту на передову, коли воїни мужньо відбивали чергову ворожу атаку, зв’язок із ним обірвався. З того часу Сергій вважався безвісти зниклим. Його чекали – син, мама, сестра, племінник та чимало людей із найближчого оточення. Чекали кожного дня, вірили у диво, молилися за повернення, брали участь в усіх мирних акціях «Безвісти зниклі – не значить забуті», що проходять в Хоролі за ініціативи родин безвісти зниклих і полонених військовослужбовців.
Війна безжально забрала ще одне життя – життя мужнього Захисника, який віддав себе за волю й незалежність України. І хоч смерть забрала його тіло, душа Сергія залишилась серед тих, за кого він стояв у протистоянні з дикою рашистською ордою до останнього подиху – серед рідних, побратимів, серед нас.
День поховання Героя Сергія Ярого, 21 листопада, оголошується днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. На знак скорботи за загиблим Захисником прохання приспустити Державний Прапор України на адміністративних будівлях, підприємствах та організаціях громади. У цей день забороняється проведення розважальних заходів, а також звучання музики та рекламних аудіороликів у громадських місцях.
Україна втратила ще одного з найкращих своїх синів, а Хорол – ще одного сусіда, друга, земляка. Вклоняємося доземно й глибоко співчуваємо з приводу такої непоправної тяжкої втрати: мамі – Ярій Тетяні Іванівні, сину – Ярому Єгору, сестрі – Ярій-Семперович Вікторії Олександрівні, племіннику – Ярому Ярославу, зятю – Семперович Владиславу Юрійовичу, дядьку – Шашиму Андрію Івановичу, тітці – Шашим Вірі Михайлівні, двоюрідній сестрі – Стус Світлані Андріївні, бабусі – Шашим Надії Опанасівні, близьким, друзям, колегам та всім, чиї серця розʼяснила ця болюча трагедія втрати.
Увага! Траурна церемонія прощання із полеглим Героєм Сергієм Ярим відбудеться у п’ятницю, 21 листопада 2025 року об 11:00 год. на площі біля пам’ятника Великому Кобзарю в м.Хорол, а чин поховання – на Благовіщенському цвинтарі в м.Хорол.
Його ім’я вписане у безсмертну книгу Героїв, що ціною власного життя утвердили право України на свободу. Земля прийме його, як приймає найкращих своїх синів, – із шаною, молитвами і сльозами вдячності. Вічна памʼять і шана славному Герою Сергію Ярому!
