Немов білим журавлиним ключем, що розтинає небесну блакить, повертаються у рідний Хорольський край Захисники – ті, хто віддав найдорожче за свободу Батьківщини. Вони йдуть у вічність тихим кроком безсмертя, але назавжди залишаються у серцях живих. У переддень Великодніх свят, під скорботні звуки церковних передзвонів, Хорольська громада проведе в останню путь ще одного з найкращих синів України – Ігоря Івановича Зайця.
Понад півтора року – над прірвою страшної невідомості, пекучої й нещадної, що роз’їдає душу й крає серце. Увесь цей час батьки та дружина Захисника жили між вірою і відчаєм. Вони чекали, молилися, шукали, боролися за правду, оберігаючи останні іскорки надії й не дозволяючи пам’яті згаснути. Після проведення репатріаційних заходів та за результатами ДНК-експертизи тіло солдата було ідентифіковано, а його офіційно визнано загиблим. На превеликий жаль, дорога, на яку так чекали, завершилася трагічно. Герой повертається додому не живим, а «на щиті» – у вічність, де немає ні болю, ні журби, ні страждань, але є безсмертя і слава.
Солдат, гранатометник 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 145 стрілецького батальйону 116 окремої бригади територіальної оборони Ігор Заєць загинув 29 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Коренево Курської області російської федерації.
Хорольщина в жалобі схиляє голови, розділяючи біль непоправної втрати та щиро співчуваючи: мамі – Надії Володимирівні Заєць, татові – Івану Костянтиновичу Заєць, молодшому братові – Олександру Івановичу Руденку, дружині – Світлані Василівні Єременко, пасинкові – Дмитру Єременку, невістці – Тетяні Володимирівні Пшеничній, племінниці – Мілані Руденко, тітці – Наталії Володимирівні Панасенко, дядькові – Олексію Григоровичу Панасенку, тіткам – Валентині Костянтинівні Рябченко та Людмилі Іванівні Заєць, двоюрідним сестрам та двоюрідному брату, близьким, друзям, сусідам, однокласникам, бойовим побратимам та всім, хто береже світлий образ полеглого Героя у серці та пам’яті.
!!! Увага! Траурна церемонія прощання відбудеться у четвер, 10 квітня 2026 року о 12:00 год., на площі скорботи біля пам’ятника Тарасу Шевченку, а чин поховання – на Алеї Слави центрального міського кладовища. День поховання Героя Зайця Ігоря Івановича, 10 квітня, оголошується днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. На знак скорботи за загиблим Захисником прохання приспустити Державний Прапор України на адміністративних будівлях, підприємствах та організаціях громади. У цей день забороняється проведення розважальних заходів, а також звучання музики та рекламних аудіороликів у громадських місцях.
Нехай крізь гіркі сльози втрати проросте пам’ять. Світла, вічна, незгасна. Бо Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях, у нашій вдячності, у кожному подиху вільної України. Нехай ім’я Героя Ігоря звучить із пошаною і гордістю крізь віки й покоління.
Бути Воїном – жити вічно! Назавжди з честю!
Вічна шана і слава Герою!
