З глибоким сумом повідомляємо про трагічну втрату. У понеділок, 4 листопада, у нерівній боротьбі з хворобою помер у міській лікарні капітан, офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи першого відділу Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області Оперативного командування "Північ" – Владислав Вадимович Сапа.
Війна – найжахливіший винахід людства. Вона вбиває, ламає людські долі, розділяє близьких людей, розкидає по світу, змушує їх залишати домівки, змінювати звичний уклад життя. Щоразу, після трагічних звісток з фронту про загибель наших Героїв-захисників, холоне в жилах кров і стискається серце від жалю. Пригнічує і жахає моторошне усвідомлення того, що ми втрачаємо назавжди і безповоротно найкращих із людей…
Хорольська громада не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
Хорольщина не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
6 серпня – особливий день, коли лікарі всієї планети закликають політиків покласти край війнам, припинити вбивства і кровопролиття, згадати про гуманізм і милосердя. Цей день став особливо важливим і значимим для України, у якій не лише лікарі, а всі громадяни закликають світ зупинити країну-терориста, притягнути військових злочинців до відповідальності за моторошні знущання й наругу над військовополоненими і мирними мешканцями, за жахливі звірства й геноцид українського народу.
Сонячні дні квітучого травня затьмарила трагічна звістка для Хорольського краю. Не встигли висохнути сльози гіркої втрати, що окропили центральну площу Хорола під час прощання 10 травня із загиблими захисниками Юрієм Гапулою та Дмитром Рябичем, як настала пора прощання ще з одним воїном – Максимом Чугаєм.
Щорічно, у четверту суботу листопада, Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору – жахливого геноциду нашого народу в 1932-1933 роках. Цьогоріч загальнонаціональна жалобна дата припала на 28 листопада і 87-мі роковини пам’яті жертв жорстокого комуністичного тоталітарного режиму ми повинні відзначити в незмінних традиціях – хвилинною мовчання, молитвами та запаленими свічками пам’яті на вікнах у своїх домівках або біля меморіалів.
У день, коли східні слов’янські народи святкують одне з головних магічних древніх свят сонячного календаря – Івана Купала, довгожителька Манжос Ольга Василівна відзначає своє особисте свято – День народження. 6 липня 2020 року іменинниці виповнилося вже 97 років. Представники виконавчого апарату Хорольської міської ради не порушують добрих традицій і на виконання міської цільової соціальної програми «Турбота на 2020 рік» продовжують вітання довгожителів Хорола.
Страшний голод, що штучно створили на нашій землі у 1932-1933 роках забрав за різними оцінками до 10 млн. життів. Людей, що своєю тяжкою працею самі вирощували зерно, залишили без окрайця хліба.
Сьогодні, 22 листопада 2019 року, у пам’ять про них зібралася хорольська громада у підніжжя високого хреста, що символізує нашу шану й співчуття до цих безневинних жертв режиму. Разом із активом громади, представниками установ, організацій, підприємств, навчальних закладів міста, прийшли до цього місця й поклали квіти. Школярі встановили лампадки, щоб ушанувати пам’ять тих, чиє життя забрав Голодомор.
Священним обов’язком кожного з нас має бути повага й шанобливе ставлення до старшого покоління. Навчаючи молоде покоління бути вдячними нашим дідам-прадідам – славним захисникам у грізні воєнні роки минулого століття, ми повинні подавати власний приклад відношення до них із високими патріотичними почуттями та до історії свого народу в цілому.
