Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.

Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронять у рідному селі Клепачі.

Завершення навчання для студентів-випускників – один із найбільш хвилюючих і відповідальних періодів у їхньому житті. 28 червня 2024 року, символічно у 28-му річницю відзначення Дня Конституції України, відбулося вручення дипломів студентам Відокремленого структурного підрозділу «Хорольський агропромисловий фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету». Цей день був наповнений емоціями, радістю, хвилюванням та ностальгією, адже випускники завершили важливий етап свого життя і зробили ще один крок до свого майбутнього.

У вівторок, 18 червня 2024 року, відбулося одинадцяте чергове засідання виконавчого комітету, на якому розглянуто 33 питання. Перед початком засідання виконавчого комітету начальник першого відділу Лубенського РТЦК та СП, підполковник Сергій Майба вручив медаль «Захиснику Вітчизни» (посмертно) Герою Руслану Васильовичу Феньку.

Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. На вічний спочинок у рідне місто Хорол повернувся старший солдат, водій-гранатометник 22 батальйону спецпризначення окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького – Микола Миколайович Рідкобород. Траурна церемонія прощання відбудеться у суботу, 15 червня, орієнтовно о 10:00 год. на площі біля пам'ятника Т.Г.Шевченку в м.Хорол.

Все частіше у Хорольську громаду приходять трагічні звістки з усіх напрямків бойових зіткнень з військовими підрозділами російських окупантів. Все більше противник завдає тяжких втрат українцям, безжально обриваючи молоді життя. Все більше свіжих могил зʼявляється на Алеї Слави міського кладовища і в селах нашої громади. Ці втрати спустошують і розривають душу на шмаття.

01 квітня 2024 року в приміщенні міської ради начальник 1-го відділення Лубенського РТЦК та СП, підполковник Сергій Майба вручив Анні Гарбуз, матері Владислава Геннадійовича Литовського, почесну державну нагороду орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Нагрудний знак Воїна затверджений Указом Президента України від 10 листопада 2023 року №746. Старший солдат, гранатометник взводу роти вогневої підтримки 95-ої окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України загинув у квітні 2022 року в населеному пункті Сулигівка Ізюмського району Харківської області.

У весняний день, 14 березня, наче завмерло все живе в природі навкруги. Із глибоким смутком і скорботою Хорольська громада навічно прощалася на площі Великого Кобзаря із новітнім Героєм України – Олександром Васильовичем Твердовським. Щоразу все важче й важче отримувати звістки про втрати наших молодих бійців, які мужньо боронять рідну землю…

Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.

Білими лебедями відлітають у простір незвіданих світів наші Захисники, земне життя яких безжально забирає російський агресор. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, зламана доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших і найближчих людей. Це втрати, які неможливо осягнути не лише рідним. Це біль всієї України, яка втрачає кращих синів і доньок України, цвіт нації.