Війна безжально випробовує людські долі, залишаючи по собі не лише зруйновані міста, а й нестерпну тишу чекання. Серед найболючіших її сторінок – історії Воїнів, які довгий час перебували у статусі безвісти зниклих. Для їхніх родин це були місяці й роки між надією та відчаєм, між вірою в диво і страхом почути гірку правду. І лише після проведення ДНК-експертиз настає визначеність – важка, трагічна, невблаганна, але така необхідна.
Ще один такий Герой повертається «на щиті», щоб рештки тіла були віддані землі з молитвою, за православними обрядами, з усією належною шаною та вдячністю. У скорботі схиляємо голови перед подвигом молодшого сержанта, уродженця міста Алчевська Луганської області – Василем Юрійовичем Великоіваненком.
Старший бойовий медик 5 розвідувальної групи 9 роти 3 загону спецпідрозділу 71-ої єгерської аеромобільної бригади у складі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, честі й братерству в однострої. 16 травня 2025 року, поблизу населеного пункту Бурлацьке Волноваський район Донецька область, виконуючи бойове завдання, пов’язане із захистом Батьківщини, він загинув як справжній Воїн – мужньо, самовіддано, рятуючи життя інших і прикриваючи побратимів.
Його шлях – це шлях світла серед темряви війни, шлях людини, яка обрала служіння Україні понад усе. Він був справжнім медиком за покликом серця – тим, хто на полі бою дарував надію, хто витягував поранених із самого пекла, хто власним серцем закривав від смерті інших. Та цього разу війна забрала його до Небесного строю.
Схиляємо голови у глибокій скорботі перед подвигом Захисника і перед болем рідних людей, які, пройшовши крізь довге чекання, зустрічають свого Захисника уже у вічності. Висловлюємо щирі співчуття: цивільній дружині – Інні Олександрівні Левченко, донечці – Алісі (2024 р.н.), пасинку – Тимуру (2017 р.н.), близьким, друзям та бойовим побратимам.
Увага! Траурна церемонія прощання відбудеться у вівторок, 17 лютого 2026 року об 11:00 год., на площі скорботи біля пам’ятника Тарасу Шевченку, а чин поховання – на кладовищі в с.Покровська Багачка.
День поховання Героя Василя Великоіваненка, 17 лютого, оголошується днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. На знак скорботи за загиблим Захисником прохання приспустити Державний Прапор України на адміністративних будівлях, підприємствах та організаціях громади. У цей день забороняється проведення розважальних заходів, а також звучання музики та рекламних аудіороликів у громадських місцях.
Ім’я Героя Василя Великоіваненка назавжди вписане золотими літерами в історію боротьби за свободу й незалежність України, а пам’ять про нього житиме в серцях вдячного народу.
Вічна слава Воїну-захиснику Василю! Назавжди з честю!
