Є місця, де затихає повсякденна метушня і кожне ім’я Героя промовляє голосніше за слова. Це священні місця, де кожен погляд із гранітної плити нагадує нам про найвищу ціну свободи. Для Староаврамівки таким сакральним місцем пам’яті стала Алея Слави – простір, де навічно залишаються поруч із земляками ті, хто віддав власне життя за Україну.
Ридає матінка-земля вже не слізьми, а кривавими потоками рік… Чорнокрила війна безжально вириває з життя найкращих синів України, цвіт нації, тих, кому ще б жити, мріяти, кохати й творити гідне майбутнє рідної держави. Нестерпний біль і невимовна скорбота знову огорнули Хорольську громаду, а Україна втратила ще одного свого вірного Захисника, уродженця села Попівка Новоаврамівського старостату, юного Героя – Богдана Володимировича Шукліна.
Ридає матінка-земля вже не слізьми, а кривавими потоками рік… Чорнокрила війна безжально вириває з життя найкращих синів України, цвіт нації, тих, кому ще б жити, мріяти, кохати й творити гідне майбутнє рідної держави. Нестерпний біль і невимовна скорбота знову огорнули Хорольську громаду, а Україна втратила ще одного свого вірного Захисника, уродженця села Попівка Новоаврамівського старостату, юного Героя – Богдана Володимировича Шукліна.
Березень не припиняє свій кривавий ритм війни, і ще одному Герою Хорольщини віддали данину пам’яті. Хорольське земляцтво зібралося на площі скорботи біля пам’ятника Великому Кобзарю, аби з воїнськими почестями та за православними традиціями провести в останню земну дорогу новопреставленого солдата Сергія Григоровича Рідкоборода.
Страшна війна продовжує вести свій кривавий лік. Вона ламає людські долі та приносить з собою лише горе. Щодня ми платимо дуже високу ціну за нашу свободу і незалежність.
З осінніми туманами опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота. У вічність відійшов ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
Опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота, бо відійшов у вічність ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
Гірчить Чорнобиль крізь роки і не забувається подвиг ліквідаторів, які вступили в нерівний двобій з невидимим смертоносним атомом. 26 квітня 1986 року сталося ядерне лихо планетарного масштабу. У середмісті Хорола, біля пам’ятного знаку «Учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС», 26 квітня 2023 року відбувся меморіальний захід з нагоди Дня Чорнобильської трагедії і Міжнародного дня пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.
Із року в рік, 11 квітня, у міжнародних масштабах відзначається Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Зі скорботою та молитвою на вустах цю пам’ятну дату прийнято відзначати на честь подій Другої світової війни, коли жертвами жахливих нечуваних злочинів Третього Рейху стали мільйони людей різних країн світу. Основною подією, якій присвячене відзначення цього знакового дня, був початок масових інтернаціональних повстань в’язнів проти нацистів.
Щорічно, у четверту суботу листопада, Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору – жахливого геноциду нашого народу в 1932-1933 роках. Цьогоріч загальнонаціональна жалобна дата припала на 28 листопада і 87-мі роковини пам’яті жертв жорстокого комуністичного тоталітарного режиму ми повинні відзначити в незмінних традиціях – хвилинною мовчання, молитвами та запаленими свічками пам’яті на вікнах у своїх домівках або біля меморіалів.
