Щороку в четверту суботу листопада Хорольська громада разом з усією Україною вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада. Цього року ми втретє вшановуємо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни рф проти України. Цьогоріч вшанування пам’яті жертв голодоморів проходить під гаслом «Запали свічку за жертвами Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів».
Шановні мешканці Хорольської міської територіальної громади! Дорогі співвітчизники, земляки!
Щороку в четверту суботу листопада Хорольська громада разом з Україною вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. У 2006-му Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу. У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада.
На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів. 30.07.2022 внаслідок наступально-штурмових дій противника, отримавши несумісні з життям поранення поблизу м. Бахмут Донецької обл., загинув наш земляк із с.Костюки Вишняківського старостату – Володимир Степанович Костюк.
Після довгих пошуків і невідомості тіло нашого Героя-захисника Володимира Костюка повертається додому «на щиті»… Могили. З іменами, братські й безіменні. Скільки їх залишилося на дорогах війни. Скільки Воїнів так і залишаться безвісти зниклими, з невідомою долею. На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів.
Понад три десятиріччя ми сприймали Незалежність, як дар, але ціна у неї все-таки є… Ворог мріє і всіма силами намагається позбавити нас її, але Захисники героїчно продовжують стояти в строю, тримати зброю в руках заради волі, гідності й життя під синьо-жовтим стягом. Новітні Герої продовжують відважно боротися за Незалежність, відстоюючи її сталлю і вогнем.
26 квітня 2024 року Хорольська громада відзначила 38-мі роковини Чорнобильської трагедії – найбільшої радіаційної аварії в історії людства. У цей день ми говоримо не тільки про саму аварію на ЧАЕС, а й про те, що це може статися знову. У цей день ми вшановуємо пам’ять усіх людей, хто загинув чи постраждав від цієї страшної техногенної катастрофи планетарного масштабу, а також шанують ліквідаторів наслідків аварії.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, а ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повертається «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
Білими лебедями відлітають у простір незвіданих світів наші Захисники, земне життя яких безжально забирає російський агресор. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, зламана доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших і найближчих людей. Це втрати, які неможливо осягнути не лише рідним. Це біль всієї України, яка втрачає кращих синів і доньок України, цвіт нації.
Білими лебедями відлітають у простір незвіданих світів наші Захисники, земне життя яких безжально забирає російський агресор. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, зламана доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших і найближчих людей.
