Для Хорольської громади й усієї Полтавщини ця дата назавжди залишиться жалобною. Рік тому, 3 вересня 2024 року, ворог завдав страшного удару по обласному центру. Росія застосувала балістичні ракети, які влучили у будівлю Полтавського інституту зв’язку та лікарню.
Традиційно, напередодні нового 2025/2026 навчального року, 28 серпня в Хорольській гімназії відбулася серпнева конференція освітян. Це щорічна нарада, яка об’єднує керівників, учителів та працівників закладів освіти громади, щоб разом підбити підсумки та визначити пріоритети на майбутнє.
Священне місце вдячності й шани відкрито 27 серпня 2025 року ще в одному з 10 старостинських округів Хорольської міської територіальної громади – у центрі села Староаврамівка. У Хорольській громаді з’явилося ще одне сакральне місце – Алея нашої любові до тих, хто пожертвував своїм життям заради України й кожного з нас. Це не просто фотографії на холодних плитах, а вічна пам'ять у серцях нинішнього і наступних поколінь. Ми зобов’язані пам’ятати, що їхня жертва – це неосяжна ціна нашої свободи.
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими спільно з проєктом Dovidka.info Центру стратегічних комунікацій виготовили відеоінструкцію, де пояснили, що робити родинам зниклих безвісти та полонених.
Останніми роками спалювання сухої трави, рослинних залишків та побутового сміття перетворилося на справжнє екологічне лихо. Не зважаючи на численні перестороги, громадяни продовжують проводити такі «прибирання», тим самим отруюючи повітря десятками найрізноманітніших хімічних сполук, які накопичуються у організмі людей, провокуючи загострення як хронічних хвороб, так і виникнення нових (у тому числі й онкологічних) захворювань.
Віками пам’ятатиме Хорольська громада та вся Україна той нестерпний біль від втрат, що все частіше озивається жалобою і молитвами за загиблими Воїнами. Особливо болісну втрату зазнала сім'я та друзі після трагічної загибелі мешканця міста Хорола в статусі внутрішньо переміщеної особи, солдата Євгенія Вікторовича Лук’янченка. Не лише від кулі ворога гинуть наші Захисники, а й від масованих ракетних обстрілів ще на етапі їх підготовки до зіткнення з ворогом на передовій лінії оборони.
28 липня – День вшанування пам'яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні
Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі, вшановуючи пам’ять усіх, хто віддав своє життя за свободу й незалежність України. Ми згадуємо наших Героїв – військових і добровольців, мужніх чоловіків і жінок, а також мирних громадян, які стали жертвами жорстоких катувань, страчень, нелюдських знущань і загинули в полоні.
Українська традиція державотворення має тисячолітню історію i бере свій початок від утворення князем Олегом Давньоруської держави у 882 році. Саме у Княжу добу сформувалася давньоукраїнська мова, зародилася перша самоназва нашого народу – «руси», «русичі», «русини», нашою абеткою стала кирилиця. Із тих часів походить наш національний герб – тризуб, назва грошової одиниці – гривня, з 1187 року нам відомо використання слова «Україна».
12 липня 2025 року стало визначальним днем у житті ветерана російсько-української війни, уродженця м.Хорол – Сергія Калініченка. У Полтаві, під час урочистої церемонії, йому було вручено сертифікат на придбання житла, як символ вдячності держави за віддану службу й самопожертву на захист України. Житловий сертифікат передав особисто т.в.о. начальника Полтавської обласної військової адміністрації Володимир Когут. Участь у заході також взяли міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова та заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Верещук.