Опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота, бо відійшов у вічність ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
Юрій Миколайович був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі в найтяжчі для країни дні і 29 вересня 2024 року був призваним по загальній мобілізації першим відділом Лубенського РТЦК та СП. Він знав ціну свободи й мужності, і, не шкодуючи сил, виконував свій військовий обов’язок.
Навесні 2025 року, під час виконання бойових завдань на передовій лінії фронту в Донецькій області, солдат, номер обслуги 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону 143 окремої механізованої бригади ЗСУ зазнав важкої мінно-вибухової травми. Ушкодження лівої гомілки з переломами зі зміщенням стало болючою раною не лише для тіла, а й фатальним для долі. Довгі місяці лікування, боротьба за здоров’я, надії й терпіння – він проходив усе це так само достойно, як і бойові випробування. Та серце, яке так щиро любило життя, родину і Батьківщину, не витримало виснажливої боротьби. У медзакладі КП «Лікарня святого Пантелеймона» міста Ківерці Луцького району Волинської області лікарі засвідчили невблаганне: життя Захисника обірвалося через гостру серцеву недостатність. Після тривалої боротьби Юрій Миколайович відійшов у засвіти, залишивши по собі світлу пам’ять і приклад незламності.
Схиляємо голови в скорботі та висловлюємо глибокі співчуття: доньці – Войтик Марії Юріївні, колишній дружині – Войтик Юлії Іванівні, двоюрідному брату – Кірію Вячеславу Миколайовичу, невістці – Кірій Тамарі Олександрівні, племінницям – Корнієнко Дарії Вячеславівні та та Потерайло Вікторії Вячеславівні, рідним, близьким, друзям, кумам, однокласникам, односельцям, колегам та бойовим побратимам.
День поховання Героя Войтика Юрія Миколайовича, 24 листопада, оголошується днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. На знак скорботи за загиблим Захисником прохання приспустити Державний Прапор України на адміністративних будівлях, підприємствах та організаціях громади. У цей день забороняється проведення розважальних заходів, а також звучання музики та рекламних аудіороликів у громадських місцях.
Увага! Траурна церемонія прощання відбудеться 24 листопада о 10:00 год. на площі біля пам’ятника Т.Г.Шевченку в м.Хорол, а чин поховання – на кладовищі в с.Вишняки.
Його шлях – це шлях Воїна честі, українця, для якого обов’язок перед державою був не просто словами, а справою життя. Він поклав на вівтар свободи свої сили, здоров’я і врешті – серце, що билося в ритм України.
Вічна й світла пам'ять Герою. Хай Господь прийме його душу в Свої обійми, а ми збережімо його ім’я у своїх серцях як символ відваги, гідності та любові до рідної землі.
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
