Віками пам’ятатиме Хорольська громада та вся Україна той нестерпний біль від втрат, що все частіше озивається жалобою і молитвами за загиблими Воїнами. Особливо болісну втрату зазнала сім'я та друзі після трагічної загибелі мешканця міста Хорола в статусі внутрішньо переміщеної особи, солдата Євгенія Вікторовича Лук’янченка. Не лише від кулі ворога гинуть наші Захисники, а й від масованих ракетних обстрілів ще на етапі їх підготовки до зіткнення з ворогом на передовій лінії оборони.
Відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.
Все стало марне в той найстрашніший день для всіх українців, коли війна вже не просто звучала десь за обрієм, а увірвалась у життя майже кожного українця. Найстрашнішими наслідками війни і відгуками її глибинної трагедії стали людські втрати. Хорольська громада втратила ще одного Героя, Захисника України, вірного сина рідної землі – Володимира Івановича Духна.
Високою державною нагородою удостоєно нашого земляка-військовослужбовця Збройних Сил України – Артема Анатолійовича Кравченка. Указом Президента України від 25 грудня2024 року №880 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, головний сержант Артем Кравченко відзначений почесною нагородою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На превеликий жаль, посмертно.
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повернувся додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
Напередодні третьої річниці повномасштабного російського вторгнення, 23 лютого 2025 року, Президент України Володимир Зеленський зустрівся із захисниками й захисницями та рідними полеглих військових. Нашого земляка-військовослужбовця із села Коломійцеве Озеро Штомпелівського старостату, молодшого лейтенанта Тенгіза Тенгізовича Бердзенішвілі удостоєно найвищого держаного звання – Героя України.
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повертається додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
Все більше свіжих могил з’являється на цвинтарях по всіх куточках України. Все більше державних прапорів майорить над тілами Героїв, що повернулися з поля бою «на щиті». Чорна звістка про загибель Воїна-земляка знову увірвалася у Хорольську громаду. Сповіщення про смерть Героя розірвало на шматки серця рідних і всіх, хто його знав особисто, як добродушну людину з великим золотим і хоробрим серцем.
Ініційована Президентом України Володимиром Зеленським програма «Зимова єПідтримка» стартувала. Вже відсьогодні в застосунку Дія українці можуть подати заявку на отримання державної допомоги в розмірі 1000 гривень.
У стінах Хорольської міської ради відбулася важлива та зворушлива подія: нашого земляка – сержанта, командира танкового взводу танкової роти танкового батальйону 1 окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади Сергія Миколайовича Козіна нагороджено медаллю «За оборону Чернігова». На превелику жаль, почесна бойова нагорода присвоєна танкісту посмертно.
