Морські піхотинці – це воїни, які ніколи не відступають та щодня доводять, що українська армія – це сила, міць і непохитна воля. На жаль, навіть найсміливіших і найхоробріших Воїнів настигає несправедлива смерть, бо окупантів ніщо не зупиняє на шляху до виконання злочинних кремлівських наказів. Ворог свідомо прийшов вбивать, спопелять, руйнувать і знищувати все українське.
Морські піхотинці – це воїни, які ніколи не відступають та щодня доводять, що українська армія – це сила, міць і непохитна воля. На жаль, навіть найсміливіших і найхоробріших Воїнів настигає несправедлива смерть, бо окупантів ніщо не зупиняє на шляху до виконання злочинних кремлівських наказів. Ворог свідомо прийшов вбивать, спопелять, руйнувать і знищувати все українське.
Воєн без смертей не буває. Проте, кожна українська родина, кожна мати, відправляючи свого сина чи чоловіка на фронт все ж сподівається на краще. Вони вірять, що лихо омене їх дім, що їхні рідні повернуться додому живими та неушкодженими. Та, на превеликий жаль, війна залишає свій трагічний слід у багатьої сім'ях, несучи з собою невимовний біль та скорботу…
Замість життєдайних дощів українська земля омивається гіркими сльозами втрат, потоками крові Захисників і мирних людей, які стали жертвами російського терору. Від болю втрат німіє простір, завмирає все навкруги і сенс буття фарбується у темні барви. Горе стукає в оселі земляків та заставляє стискатися наші серця. Нова страшна звістка прийшла у нашу Хорольську громаду.
Найкращі. Наймогутніші. Найміцніші. Саме такі чоловіки – гідні сини України стають у стрій військових формувань Збройних Сил України та Сил Оборони, аби боронити рідну землю і український народ від ворожих посягань. На жаль, війна продовжує забирати найкращих, хто без роздумів і вагань став на захист Батьківщини. Пекельним болем пронизала серця мешканців Хорольської громади трагічна звістка з фронту.
15 лютого 2024 року в Хорольській громаді та на загальнодержавному рівні відзначено 35-ту річницю виведення радянських військ з Демократичної Республіки Афганістан. Меморіальний захід відбувся у м.Хорол поблизу обеліску воїнам-афганцям, до якого поклали квіти представники місцевої влади та громадської організації УСВА під керівництвом Наталії Мовсесьян.
У край трудолюбів, у село Вергуни Клепачівського старостинського округу, докотилася страшна трагічна звістка зі східних рубежів України. Командування бійця із військової частини і представники місцевого ТЦК та СП сповістили батьків про непоправну трагедію. 10 грудня 2023 року на фронті пекельних бойових дій, поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області, загинув наш земляк – військовослужбовець ЗСУ Дмитро Іванович Чернушенко.
У край трудолюбів, у село Вергуни Клепачівського старостинського округу, днями докотилася страшна трагічна звістка зі східних рубежів України. 10 грудня 2023 року на фронті пекельних бойових дій, поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області, загинув наш земляк – військовослужбовець ЗСУ Дмитро Іванович Чернушенко. Для всіх, хто знав особисто Дмитра, ця чорна приголомшлива новина розірвала душі на шмаття.
З невимовним болем, який переростає у розпач, Хорольщина проводжає у засвіти полеглих Героїв. Все частіше й частіше, мов чорний зловіщий крук, прилітають із фронту сповіщення про смерть Захисників. Не встигла площа Кобзаря висохнути від сліз після прощання з Олександром Бондарем, як знову шокувала трагічна звістка про загибель на полі бою його побратима і колеги по роботі з механічного заводу – Станіслава Андрійовича Устименка.
Хорольська громада не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
