Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються у строю нашої пам’яті, у серцях рідних, побратимів і вдячного народу. Їхні імена золотими літерами вписуються в новітню історію Хорольської громади та всієї України як символи незламного духу, мужності, відваги та самопожертви в ім'я держави та народу.

Указом Президента України від 10 лютого 2026 року №106/2026 за особисту мужність, самовіддані дії та вірність військовому обов’язку орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено молодшого сержанта Сергія Анатолійовича Єрченка – головного сержанта, командира 1 відділення 3 взводу 3 стрілецької роти 242 окремого батальйону Територіальної оборони Збройних Сил України.

Церемонія вручення високої державної нагороди відбулася у п’ятницю, 12 червня 2026 року, в кімнаті депутата адміністративного приміщення Хорольської міської ради. Почесну місію вручення державної нагороди виконали: секретар міської ради Юлія Бойко, керуюча справами (секретар) виконавчого комітету Галина Козлова та представник першого відділу Лубенського РТЦК та СП, штаб-сержант 3 категорії відділу цивільно-військового співробітництва, головний сержант Юрій Іщенко.

Орден та посвідчення до нього вручили дочці Юлії та матері полеглого Захисника – Надії Дмитрівні Єрченко, яка виховала справжнього патріота, мужнього воїна та гідного сина України. Від імені громади вона висловила щиру вдячність і співчуття родині Героя: мамі – Надії Дмитрівні Єрченко, вітчиму – Миколі Микитовичу Ковтуну, брату – Віталію Анатолійовичу Єрченку, дітям – Владиславу (2003 р.н.) та Юлії (2005 р.н.).

Час невблаганно плине вперед, але не здатен загоїти біль втрати. Орден «За мужність» стане священним символом подвигу нашого земляка, нагадуванням про його жертовність та безмежну любов до Батьківщини.

Сергій Анатолійович народився 21 вересня 1981 року в селі Старий Іржавець на Полтавщині. З раннього дитинства його життя було пов’язане із селом Покровська Багачка, яке стало для нього рідною домівкою. Тут він зростав, навчався, працював, виховував дітей і будував своє майбутнє. Після проходження строкової військової служби в Богодухові та Чернігові доля готувала йому ще одну, значно складнішу місію – стати на захист держави в найтяжчий для неї час. У серпні 2023 року Сергій Єрченко був мобілізований до лав Збройних Сил України. Від солдата до молодшого сержанта він пройшов нелегкий бойовий шлях на найгарячіших ділянках фронту Донецької області, зокрема поблизу Часового Яру. Щодня, ризикуючи власним життям, він стояв на сторожі української свободи, захищаючи кожен клаптик рідної землі.

Побратими згадують його як справжнього лідера та відповідального командира. У найнебезпечніших ситуаціях Сергій Анатолійович виводив своїх бійців з оточення, насамперед дбаючи про збереження їхніх життів. Він ніколи не відступав перед труднощами й залишався вірним військовій присязі до останнього подиху. За проявлені мужність, стійкість і героїзм Захисник був відзначений низкою військових нагород та відомчих відзнак, серед яких медаль «Ветеран війни», відзнака командира 204-го  окремого батальйону Територіальної оборони, пам’ятна медаль за хоробрість «Рубіж Кліщіївка» та грамота командира 241-ої окремої бригади Сил Територіальної оборони.

Про його бойові заслуги писали військові кореспонденти, а його незламною мужністю захоплювалися командири та побратими. Сергій був із тих воїнів, які продовжували стояти там, де інші втрачали сили, надихаючи власним прикладом усіх, хто боровся поруч в нерівному двобої з російськими окупантами.

2 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Рівнопіль Волноваського району Донецької області обірвалося життя Захисника. Але не обірвався його подвиг. Він навіки залишився у строю нескорених українських Героїв. Короткий 43-річний життєвий шлях, обірваний російською армією та її сателітами, став прикладом патріотизму та всеперемагаючої любові до України. 

У пам’яті рідних, друзів, побратимів і всієї Хорольської громади Сергій Єрченко назавжди залишиться мужнім Воїном, надійним товаришем, турботливим сином, люблячим батьком і людиною великої честі.

Вічна пам’ять і слава Герою України! Герої не вмирають!

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ