24 лютого 2022 року почався відлік нестерпного життя для кожного українця, якого доторкнулася війна. 19 листопада 2024 року виповнилося 1000 днів з початку віроломного вторгнення в Україну російських окупантів. Всі ці 1000 довгих днів і ночей для українського народу стали пеклом нелюдських випробувань, переповненого болем, муками, стражданнями, страхами, поневіряннями по світу, людськими втратами, руїнами, згарищами з потоками кривавих сліз...
Війна – найжахливіший винахід людства. Вона вбиває, ламає людські долі, розділяє близьких людей, розкидає по світу, змушує їх залишати домівки, змінювати звичний уклад життя. Щоразу, після трагічних звісток з фронту про загибель наших Героїв-захисників, холоне в жилах кров і стискається серце від жалю. Пригнічує і жахає моторошне усвідомлення того, що ми втрачаємо назавжди і безповоротно найкращих із людей…
У розпалі літа, 21 липня, відбувся грандіозний спортивний захід – календарний матч у рамках Чемпіонату з мотоболу 2024, який став справжнім святом для всіх шанувальників цього видовищного виду спорту. Сотні глядачів зібралися на стадіоні, щоб побачити захоплюючі змагання між двома провідними мотобольними командами України – МК «Нива» (с.Вишняки Хорольської міської територіальної громади Полтавської області) та МК «Поділля-Мотор» (м.Камʼянець-Подільський Хмельницької області).
Російсько-українська війна лютує з особливою жорстокістю і на початку лютого 2024 року в нашу громаду донеслась чорна звістка про загибель земляка-військовослужбовця ЗСУ із с.Покровська Багачка. При виконанні бойового завдання, під час воєнних дій на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони в с.Богданівка Бахмутського р-ну Донецької обл. загинув смертю хоробрих солдат, стрілець 2 взводу 2 роти 463 батальйону 143 окремої піхотної бригади – Зуй Володимир Владиславович.
На вогневому рубежі Бахмутської лінії фронту загинув наш земляк-військовослужбовець із с.Покровська Багачка – Роман Михайлович Зуб. 2 жовтня трагічна звістка донеслась із Донбасу на Хорольщину і полином гірчить ще одна важка втрата. Хорольська громада зібралася 4 жовтня на площі Шевченка, аби провести у засвіти ще одного полеглого Героя. На щиті повернулися з поля бою на Хорольщину 54 Воїни світла, відважні борці за незалежність Україну. 54 титани Небесного воїнства навічно триматимуть небо над нами. Втім, доля багатьох земляків-військовослужбовців досі залишається невідомою…
Ніколи не забувайте, якою ціною дається нам кожен мирний ранок і завдяки кому ми маємо змогу жити у звичному для нас ритмі, не відчуваючи жахіть війни. Ми в неокупному боргу перед Героями-захисниками, які віддають за нас свої життя в запеклому бою чи то при виконанні військового обов'язку за інших обставин. Тож найменше, що ми можемо зробити в знак глибокої пошани до подвигу Героїв – гідно провести їх у вічність...
Сьогодні, 11 квітня, Хорольська громада разом з усім світом віддає данину скорботної пам’яті людям, які в страшних муках пройшли пекло концтаборів, чиє життя несправедливо обірвалось за колючим дротом.
У Міжнародний день визволення в’язнів концтаборів представники влади вшанували пам’ять жертв нацизму та поклали живі квіти до пам’ятних знаків.
Усе більше імен наших земляків поповнюють когорту Героїв, які до останнього стояли у двобої з лютим ворогом. І куди вже далі розбивати серця непоправними втратами… Щоразу, коли приходить звістка з фронту про загибель наших Захисників, стискається серце і рветься на частини від болю.
Сміливими соколами один за одним відлітають у незвідані світи наші земляки, які героїчно захищали кожного з нас від кровожерливої путінської армади. У ранкових зведеннях Генштабу ЗСУ ми чуємо про продовження наступальних дій російськими окупантами на Бахмутському, Лиманському, Авдіївському, Мар’їнському та Шахтарському напрямках. У запеклому бою на одному з цих напрямків оборони, 14 березня 2023 року, при спробі відбити атаку противника, поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області загинув наш земляк-військовослужбовець Буряк Олександр Анатолійович.
Хорольська громада провела у вічність ще одного полеглого за Батьківщину Героя. На щиті із поля бою повернувся на вічний спочинок до батьківського рідного краю ще один Захисник – Скрипніченко Олександр Сергійович. У 33-річному віці навічно обірвалося його життя і перестало битися відважне серце справжнього Воїна.
