Хорольська земля знову в скорботі… Вона приймає у своє царство вічного спокою не лише своїх синів і доньок, а й тих Героїв, які, рятуючись від війни, знаходили тут тимчасовий прихисток, але назавжди стали частиною нашої громади. Родина внутрішньо переміщених осіб з Луганщини, яка мешкає у Староаврамівському старостаті, отримала трагічну звістку про загибель Володимира Миколайовича Дудника – Воїна честі, мужності й незламного духу.
Життєвий шлях солдата, стрільця-помічника гранатометника 3-ої окремої штурмової бригади Збройних Сил України обірвалося 21 лютого 2026 року. По фатальному збігу обставин і невблаганної долі трагедія, яка забрала молоде життя Воїна з досвідом бойового медика, сталася на його рідній Луганщині – землі, за яку він боровся до останнього подиху.
Володимир був із тих, хто не шукав легких шляхів. Там, де було найважче – завжди був він. Там, де лунали вибухи й стояв стогін поранених – його руки рятували, його серце не знало страху. Він поєднав у собі відвагу штурмовика і милосердя медика, силу зброї і силу людяності. Його побратими пам’ятатимуть його як надійного товариша, як Воїна, що йшов уперед, не зраджуючи присязі та бойовому братерству.
Шлях Володимира – це терниста стежина крізь самісіньке пекло війни справжнього сина України. Шлях людини, яка, втративши дім через війну, не втратила віри. Яка, ставши вимушеним переселенцем, не стала осторонь, а піднялася на захист Батьківщини. Його подвиг – це жива кров нашої свободи, це біль і гордість українського народу одночасно.
Хорольська громада схиляє голови у глибокій скорботі разом із рідними та близькими. Висловлюємо щирі співчуття великій родині полеглого Захисника. Розділяємо невимовний біль утрати з найдорожчими для нього людьми: мамою – Ганною Володимирівною Дудник, рідною сестрою – Наталією Миколаївною Дудник, дружиною –Оленою Артурівною Головацькою та їхньому синочкові Сергійкові, тещі – Олені Василівні Головацькій, тестеві – Артуру Миколайовичу Головацькому, своякам – Віджаю Артуровичу та Артуру Артуровичу Головацьким, близьким, друзям, бойовим побратимам. Нехай Господь дарує їм сили пережити цю непоправну втрату.
!!! Увага! Траурна церемонія прощання відбудеться у четвер, 26 лютого 2026 року об 11:00 год, на площі скорботи біля пам’ятника Тарасу Шевченку, а чин поховання – на кладовищі в с.Староаврамівка. День поховання Героя Дудника Володимира Миколайовича, 26 лютого, оголошується днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. На знак скорботи за загиблим Захисником прохання приспустити Державний Прапор України на адміністративних будівлях, підприємствах та організаціях громади. У цей день забороняється проведення розважальних заходів, а також звучання музики та рекламних аудіороликів у громадських місцях.
Світла пам’ять про Володимира Миколайовича Дудника житиме у наших серцях вічно.
Його ім’я буде вписане золотими літерами в історію боротьби за незалежність України.
Вічна слава і пам'ять Герою Володимиру.
