Сьогодні, 15 жовтня 2024 року, під головуванням заступника міського голови Валентина Місніченка відбулося засідання виконавчого комітету, на якому розглянули 27 важливих для життєдіяльності громади питань.
15 жовтня 2024 року о 14:00 год. відбудеться вісімнадцяте чергове засідання виконавчого комітету Хорольської міської ради за адресою: м.Хорол, вул.1 Травня, 4
Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка: раптово обірвалося життя видатного діяча культури і мистецтва Хорольщини Олександра Ганзенка
Олександр Васильович Ганзенко – людина шанована і знатна не лише в Хорольській громаді, а й далеко за її межами. Смерть зненацька прийняла його в свої холодні обійми в 49-річному віці. 20 серпня 2024 року золоте серце великого митця навічно зупинилося. Від гіркоти тяжкої втрати зупинилася у німому мовчанні мить і затихли в просторі всі звуки. У звучанні мелодій минуло все його життя, яке він присвятив музичному мистецтву і розвитку музичної освіти у сільській місцевості.
У цьому році Хорольська мистецька (музична) школа відзначає пишне свято – 65-річчя від дати заснування. 22 березня 2024 року в глядацькому залі розгорнулося ціле святкове мистецьке дійство, яке об’єднало широке коло людей різних поколінь і сфер діяльності. Втім, всіх присутніх у залі поєднала любов до мистецтва та різні стежини долі, які привели до порогу нашої славної музичної школи.
Соціально-мистецький благодійний захід в підтримку ЗСУ під милозвучним гаслом «З Україною в серці» відгримів на Хорольщині. У межах туру містами та громадами Полтавщини «З Україною в серці» Національний президентський оркестр 21 лютого 2024 року представив найкращі оркестрові твори для публіки Хорольщини. Благодійний концерт відбувся у Хорольському базовому будинку культури за сприяння Полтавської ОВА та Лубенської РВА.
Хорольське земляцтво навічно попрощалося з солдатом Нацгвардії з позивним «Красавчик», який за трагічних обставин опинився в холодних обіймах смерті. Невимовно боляче проводити у незвідані світи Захисників, які загинули в запеклих кровопролитних боях. Ще більше крають серце трагічні випадки, не пов’язані з бойовими діями, коли обриваються молоді життя військових.
У темні часи страшних випробувань для українського народу, коли ворог нищить все на своєму шляху, рятує музика і спів солов’їною мовою. Російська орда може вбивати, руйнувати, кривдити й ламати людські долі, але армії брехні і оскаженілого звірства ніколи не зламати найміцніший і найстійкіший духом український народ. І саме в лиху годину рятує та підіймає дух нескорених українська пісня.
26 липня Хорольська громада попрощалася з одним із 14 загиблих земляків, які поклали свої голови в боях з російською навалою. Відважного воїна, інспектора прикордонної служби 3 категорії, головного сержанта Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова, 1-ої прикордонної застави, 4-ої прикордонної комендатури швидкого реагування, 24-го загону прикордонної служби України – Олександра Васильовича Лозу провели останньою земною дорогою за всіма християнськими канонами та з військовими почестями.
Хорольська громада 21 червня знову попрощалася із Героями, які загинули у пеклі страшної за масштабами і наслідками російсько-української війни. Нестерпний потрійний біль для рідних і всієї громади. У чорному літописі борців за незалежність України золотими літерами викарбувано імена ще трьох загиблих Героїв із Хорольського краю: Улянка Сергія Васильовича, Пономаренка Романа Юрійовича та Тихоненка Андрія Валерійовича.
Сонячні дні квітучого травня затьмарила трагічна звістка для Хорольського краю. Не встигли висохнути сльози гіркої втрати, що окропили центральну площу Хорола під час прощання 10 травня із загиблими захисниками Юрієм Гапулою та Дмитром Рябичем, як настала пора прощання ще з одним воїном – Максимом Чугаєм.
Багатоголосим ехом прокотилася страшна звістка по Хорольському краю. Ми знову втратили ще трьох відважних Героїв України, які до останнього подиху боронили рідну землю від російських окупантів. 10 травня 2022 року Хорольська громада провела в останню путь до Небесного легіону Героїв України своїх земляків – Гапулу Юрія Вікторовича та Рябича Дмитра Миколайовича, які служили разом і загинули в одному бою 6 травня.
