Хорольське земляцтво навічно попрощалося з солдатом Нацгвардії з позивним «Красавчик», який за трагічних обставин опинився в холодних обіймах смерті. Невимовно боляче проводити у незвідані світи Захисників, які загинули в запеклих кровопролитних боях. Ще більше крають серце трагічні випадки, не пов’язані з бойовими діями, коли обриваються молоді життя військових.

Україна втрачає безцінні життя найкращих своїх синів. 17 серпня 2023 року внаслідок ДТП, яка сталася поблизу населеного пункту Старе Бориспільського району Київської області, отримав відкриту черепно-мозкову травму численні забої наш земляк-військовослужбовець Сергій Миколайович Кращенко. Під час руху колони військової техніки відбулося лобове зіткнення з цивільною автівкою, у якому смертельно постраждав Сергій. Три тижні молодий солдат боровся за життя, але, на превеликий жаль, дива не сталося. 6 вересня, не виходячи з коми, в столичній лікарні зупинилося полум’яне серце Воїна світла.

У вівторок, 12 вересня військові побратими Національної Гвардії України, привезли бездиханне тіло старшого солдата на малу Батьківщину. Навколішки кортеж із домовиною молодого красеня Сергія зустріли мешканці Хорольської громади. Почесна варта пронесла Воїна світла до вівтаря прощання і на смертному одрі до його ніг люди клали море квітів. З прощальною промовою звернулися до присутніх на Шевченковій площі: міський голова Сергій Волошин, секретар міської ради Юлія Бойко, начальник 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП Олександр Голубицький, підполковник, в.о. заступника командира в/ч 3018 4-ої бригади оперативного призначення Національної Гвардії України – Євген Волков. Літію за упокій душі новопреставленого солдата Сергія провів військовий капелан, священник Федір Мацур. Чин похорону завершився на цвинтарі у рідному селі, де односельці протяжним коридором шани зустріли і провели Захисника у засвіти. Траурну процесію супроводжувало журливе звучання оркестру Нацгвардії, а наостанок на честь Героя небо гучно пронизав трикратний стрілецький салют.

Сергій народився 7 червня 2000 року в селі Бригадирівка Ялосовецького старостату (колишнього Хорольського району). Змалечку ним опікувалася і з особливим трепетом виховувала старша сестра Аліна, яка була найбільш близька по духу.

За роки навчання у Ялосовецькій загальноосвітній школі однолітки і вчителі запам’ятали Сергія як скромного, спокійного, надійного товариша і учня, як добропорядну і світлу людину. Директор Ялосовецької школи Лариса Жеденко та класний керівник Олександр Журавель із щемними словами згадали про кращого із кращих учнів. Він був улюбленцем вчителів, однолітків, чемпіоном баскетболу. На останньому шкільному змаганні здобув титул кращого гравця, який тепер зберігатиме школа в пам’ять про свого вихованця, як реліквію.

Після 11 класів вступив до Красногорівського професійно-технічного училища №49 Великобагачанського району Полтавської області, здобувши професію газоелектрозварювальника. За спеціальністю розпочав трудову діяльність у Державному підприємствi «Дослідне господарство імені 9 Січня „Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України“». Пройшов строкову військову службу в лавах Нацгвардії у м.Дніпро. За зразкову поведінку та самовіддану службу портрет Сергія було занесено на дошку пошани військової частини.

Після демобілізації з армії повернувся у рідне село та продовжив працю у базовому с/г підприємстві. 25 квітня 2023 року був призваний по мобілізації 1-м відділом Лубенського РТЦК та СП. Перед відправленням на фронт пройшов військову підготовку в Україні та Німеччині. Як належить справжньому чоловіку, старший солдат гідно виконував конституційний обов’язок та залишався вірним військовій присязі в складі елітного з’єднання, бригади швидкого реагування Національної Гвардії України “Рубіж” на посаді командира міномета розрахунку мінометного взводу, 12-ої роти, 4-го батальйону, 4-ої бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука (в/ч А3018).

Схиляємо голови в скорботі та розділяємо пекучий біль втрати з рідними військового елітного війська Нацгвардії. Висловлюємо співчуття мамі – Валентині Володимирівні Кращенко, сестрі – Аліні Олександрівні Дубині, племінникам – Олександру, Олексію, Валентину та Поліні, однокласникам, односельцям, друзям, рідним і бойовим побратимам Нацгвардії, які прийняли Сергія у свою родину.

Війна Сергія закінчилася у шпиталі. За фатальним збігом обставин його вік був надто коротким. Тепер йому навічно 23…

Хай земля Тобі буде пухом, а душа покоїться з миром, наш славний Лицарю Небесної варти.

Автор: Ірина ГРИГОРАШ

Фото: Ірина ГРИГОРАШ, Крістіна СУХОРУК