Факти про «Великий терор» в Україні
1. Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян.
2. Інші місця масових поховань жертв «Великого терору» політичних репресій 1937–1938 років – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця),
Нагадуванням про безсмертні подвиги новітніх Героїв стають їх посмертні нагороди, як священні реліквії для рідних. 25 грудня 2024 року Указом Президента України №880 орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено посмертно Костюка Володимира Степановича. Героя удостоєно високою державною нагородою за самовіддане служіння українському народові, стійкість і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України.
Морські піхотинці – це воїни, які ніколи не відступають та щодня доводять, що українська армія – це сила, міць і непохитна воля. На жаль, навіть найсміливіших і найхоробріших Воїнів настигає несправедлива смерть, бо окупантів ніщо не зупиняє на шляху до виконання злочинних кремлівських наказів. Ворог свідомо прийшов вбивать, спопелять, руйнувать і знищувати все українське.
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повернувся додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
Щоденно серця українців переповнюються нестерпним болем втрат. Поки на міжнародній політичній арені вирішується доля України у лабіринтах змов із країною-терористом, у несправедливій війні ми втрачаємо найкращих. Нашу націю нищать, з нашою країною не рахуються і таке не пробачається. Тим більше не пробачаються загублені життя Захисників, які з честю стали на захист рідної землі. Не пробачаються загублені життя і зламані долі мільйонів мирних українців.
Новорічні свята прийшли у нашу громаду не з радісною атмосферою і подарунками. Чорні рядки сповіщень про смерть приносять у родини хорольців невтішні звістки про непоправні втрати, а разом з тим – скорботу, біль і сльози. Днями дружина Захисника Талана Віталія Володимировича отримала сповіщення про смерть свого чоловіка, який добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабної російсько-української війни. Деякий час Герой служив у роті охорони 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП.
Прийміть найщиріші вітання з нагоди професійного свята – Дня місцевого самоврядування! Свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента України «Про День місцевого самоврядування» від 25 листопада 2000 року №1250, тож на теренах нашої держави це свято відзначається 7 грудня 24 раз поспіль. Саме цього дня, 7 грудня 1990 року, Саме цього дня в 1990 році Верховна Рада тоді ще УРСР прийняла закон «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування».
17 листопада в Україні та світі відзначають День студента. На жаль, фундаментом дати святкування стали трагічні події 1939 року. В Чехії під час мирної демонстрації один зі студентів був важко поранений поліцією. Отримані ушкодження були несумісні з життям і студент помер, а окупаційна влада на чолі з Гітлером прийняла рішення закрити всі вищі навчальні заклади Чехії на три роки.
20 серпня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3894—ІХ «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» (далі — Закон). «ЗА» у другому читанні проголосувало 265 народних обранців. Зважаючи на те, що Російська православна церква (далі — РПЦ) є ідеологічним продовженням режиму держави-агресора та співучасницею воєнних злочинів і злочинів проти людяності, що вчиняються від імені Російської Федерації, її діяльність на території України забороняється.
У засвіти відлетіла світла душа Балюк Віри Іванівни
У понеділок, 19 серпня 2024 року, перестало битися серце людини, яка залишила після себе світлий слід доброти і людяності. Немає такої людини із тих, хто її знав, яка могла б висловити заперечення стосовно того, що Віра Іванівна – жінка рідкісної вдачі з притаманними їй мудрістю, розсудливістю, ясним розумом, тактовністю, ввічливістю, привітністю, порядністю, чесністю, відповідальністю.